Львівська прогулянка

Уявіть собі: рання весна, вже відчуваються сутінки, ви маєте кілька годин вільного часу і ви – у Львові! Вражень багато, тому я, як і обіцяла, нарешті публікую допис про продовження наших березневих вихідних у Польщі, із якої ми повертались через Львів.

Це легендарне місто можна відкривати для себе безкінечно, тому ми з чоловіком, незважаючи на невелику втому з дороги, все-таки не відмовилися від ще однієї львівської прогулянки. Цього разу вибір впав на знамениту Львівську Ратушу, адже до цього часу ми ще ні разу на неї не піднімалися. На мій превеликий подив, сходів було ду-у-уже багато, і коли ми, нарешті, вибралися нагору, з незвички довелося кілька хвилин віддихуватися. Зате краєвиди, які ми побачили, відразу розвіяли всі сумніви щодо доцільності такого ривка: перед нами як на долоні лежало у всій своїй красі Місто Лева!

Знамениту конячку на одному з дахів я виглядала-виглядала, а побачила аж вдома на фото )

Згори все виглядає якось по-іншому: люди-мурашки, іграшкові різнокольорові будиночки, внутрішні дворики-колодязі і високі шпилі церков… І все це у косих променях надвечірнього сонця – романтика! Закохані парочки навколо нас як по команді почали цілуватися, ну а ми, як солідна тридцяти-з-копійками-річна пара, з висоти свого життєвого досвіду просто дивилися на красиві пейзажі, і ще трішки фотографували )))

Після візуальної прогулянки львівськими дахами швидко стемніло, але на нас чекала ще й звичайна прогулянка містом, і вона була не менш приємною. Грали вуличні музики, старовинні будівлі красиво підсвічувалися ліхтарями, було тепло,багатолюдно і якось так дуже затишно… Я ж у Львові бувала тільки вдень, тому не дивуйтеся, чому мене так зачудувала саме атмосфера вечірнього міста! Коротше, мені сподобалось, треба буде повторити.

І на закінчення поділюся з вами одним своїм спостереженням: як виявляється, головне для вдалої подорожі – не величезна купа грошей (хоч і вони, звичайно, потрібні), а позитивне налаштування і трішки організаторських здібностей ))

Приємних вам мандрівок!