пятница, 28 февраля 2014 г.

воскресенье, 23 февраля 2014 г.

...

Нерадісно, хоч ніби й перемога –
Щоразу навертається сльоза…
За упокій невинних молю Бога,
Упевнена – їх приймуть небеса…

А дні ідуть. Тепер ми будем знати
«Пакращення» життєвого ціну.
Сини народу! Як вас вшанувати,
Як перед вами зменшити вину?

Пролилась кров – і плаче Україна,
Осиротіли діти і батьки…
Та народилась Нація Єдина,
І бути їй такою навіки!!!



воскресенье, 16 февраля 2014 г.

Христина Лукащук «Курва»

Не знаю, що на мене впливає, але я помітила, що в перехідний період між зимою і весною мені не хочеться нічого фотографувати, зате чудово «ковтаються» книжки! Сподіваюсь, що з першими зеленими травинками в мені прокинеться натхнення фотохудожника, а поки що – чергова рецензія.
Отже, моя думка про роман Христини Лукащук із багатозначною назвою «Курва». Книга специфічна, перш за все тим, що рясно пересипана смаковитою львівською говіркою – я сама, хоч і живу на Заході України, не знала таких слів як «лазничка» (ванна), «бритванка» (форма для випічки) і «церування» (штопання). Так як я особисто Львів і все львівське обожнюю, то мені читати текст, написаний з діалектом, було цікаво, а от моя подруга категорично не сприйняла мову книги. Тобто, це на любителя.
Що стосується сюжету – в романі описується вічна історія про любовний трикутник, навіть не один, а декілька. Головна героїня, Марта – молода, розумна і приваблива дівчина, яка сама себе, втім, простодушно називає курвою вже на першій сторінці розповіді. Їй судилося постійно бути не коханою, а коханкою, і з кожними новими відносинами вона все глибше занурюється у депресивний стан. Спочатку її хочеться засудити, а потім починаєш шкодувати цю нещасливу дівчину, вимушену жити уривками і позбавлену стабільного сімейного майбутнього.
Не буду розкривати всіх подробиць, скажу лише, що розв’язка мене здивувала. А ще сподобалась ерудованість Марти (і, відповідно, авторки) – вона часто посилається на відомі літературні твори і хороші фільми, які й мені в свій час сподобались. Мало не забула про ще одну пікантну особливість – роман містить чимало еротичних сцен )) Не "П’ятдесят відтінків", звісно, та все ж…
Чи варто купувати цю книгу? Якщо ви хочете підняти собі настрій, то ні, бо вона наштовхує на серйозні роздуми. Але якщо ви любите романи про жіночу долю з глибоким змістом, то можете почитати – «Курва» таки залишає по собі слід… 

P.S. Хочу в Львів!


вторник, 11 февраля 2014 г.

Фото зі спини

От дивлюсь я в чужі блоги, і не припиняю захоплюватися тим, як гарно дівчата вміють створити хороший настрій: яскраві фотографії, смачні рецепти, чудові витвори хенд-мейд – і все це, незважаючи на сіру і похмуру (принаймні, в Україні) погоду за вікном! Буду брати приклад і настроюватися на святковий лад, адже зовсім скоро мої іменини і День Закоханих )))

вторник, 4 февраля 2014 г.

Катажина Грохоля «Ніколи в житті!»

Недощавно мені до рук потрапила книжка відомої (як виявилось) польської письменниці Катажини Грохолі під назвою «Ніколи в житті!» З польської літератури я читала тільки Януша Леона Вишневського, тому цікаво було, так би мовити, трохи «розширити діапазон» )))
Скажу вам чесно, я не пошкодувала – роман читається доволі легко, хоча і складається з неймовірного сумбуру чисто жіночих думок. Ця історія чудово ілюструє собою «цей незручний момент», коли увесь час міняєш свою думку про певну подію, а потім, коли все стається рівно навпаки, ніж планувалося, із задоволенням вигукуєш: «Я так і знала!» І це так по-жіночому, та ще й приправлено чудовим і тонким гумором (що я обожнюю в книгах) – коротше, мені сподобалось.
А мова йде про таку собі Бріджит Джонс польського розливу, яку покинув чоловік, і яка поставила хрест на своєму особистому житті. По всіх правилах жанру, героїня впевнюється, що «всі мужики сво…», але лише до того моменту, поки її зненацька не заскочує так званий хеппі-енд.
Раджу цю книгу як розслабляюче позитивне чтиво без зайвих, вибачте за слово, шмарклів ))) Я «ковтнула» її за день!
Особливо я сміялася, коли головна героїня готувалася до побачення з черговим принцом на білому коні, вичитуючи поради у модних журналах, які постійно суперечили самі собі. Як вам така цитатка:
«Отже, до побачення я готова – звісно, коли буду непорочною білявкою з чорним волоссям, худорлявою, але з пишними формами, з п’ятим розміром бюсту, але таким, що легко вміщується в чоловічій долоні (одній). Тоді я вдягну на одну коротку, а на другу довгу ногу панчохи та червоні черевички. Накину прозору сорочку та сукню з тисячею гудзиків. Подамся у цьому вбранні на кухню та приготую якусь легку, але жирну їжу, бо він любить поїсти» – цікаво, правда? ))) Люблю такий стиль.
P.S. До речі, в Польщі ця книга стала справжнім бестселлером, так часу, витраченого на неї, ви точно не пошкодуєте.