суббота, 31 мая 2014 г.

Наталія Гурницька «Мелодія кави у тональності кардамону»

Я ще не втомила вас своїми одами Львову? Ну-ну, не сердіться, я вже майже закінчила – залишилося тільки поділитися з вами своїми враженнями від щойно прочитаної книжки Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». До чого тут Львів? А до того, що події роману відбуваються саме у цьому місті, а щоб було ще цікавіше, сюжет переплітається з історичними перипетіями періоду Австро-Угорської імперії.
Я, взагалі-то, не є великою шанувальницею історичних романів, зате дуже люблю все, що хоч якось пов’язано зі Львовом і кавою – тому і купила цю книжку ))) В анотації було сказано, що це історія забороненого кохання одруженого польського шляхтича та на тридцять років молодшої від нього дівчини, що розвивається на тлі народних повстань і заворушень. Про повстання в книзі, на щастя, написано не надто багато (мені вистачає і сучасних новин), тому я би назвала цей роман суто жіночим – про любофф…
Якщо коротко – це історія взаємин наївної і до безтями закоханої дівчини Анни і не надто порядного одруженого пана Адама, яку авторка висвітлює від початку їхнього знайомства і аж до не дуже веселого кінця. Переховування, суцільні проблеми, зрада, купа своїх і чужих дітей – ось те, що отримує від цих стосунків Анна. Дивно, але при цьому вона почувається безмежно щасливою від любові до свого покровителя, і навіть примудряється сприймати кожен наступний крутий поворот долі як цінний подарунок. Якщо чесно, то я, як жінка жінку, її не розумію, але то таке – може, я просто вредна )))
Якихось карколомних сюжетів у цьому романі немає – просто одна із життєвих історій, які траплялися, трапляються і будуть траплятися завжди. Цікаво уявляти собі стиль життя у Львові в середині 19 століття: коли в будинку є прислуга, яка, звичайно, в курсі всіх сімейних справ; коли подружжя звертається один до одного на «ви», і коли жінки позбавлені права голосувати. Про каву там теж не надто багато, зате є одне влучне порівняння: «Ревнощі до кохання – це як заборона чи ймовірність втрати, - щось на кшталт кардамону до кави. Гостріший смак, п’янкіший аромат, і коли звикаєш, важко зректися.”   

В принципі, роман більше сподобався, ніж не сподобався, хоча я очікувала чогось більшого. Почитайте і ви – поділитесь враженнями!


понедельник, 26 мая 2014 г.

Львівські ліхтарики

Моя недавня подорож до Львова залишила по собі багато вражень і ще більше фотографій, які я хоч якось спробувала упорядкувати в попередньому дописі. Але ліхтарі – це одна із моїх улюблених тем, і тому вони заслуговують на окремий запис в блозі ))

Вуличні світильники привертають мою увагу в будь-якому місті, але такого їх різноманіття, як у Львові, я мабуть, не зустрічала більше ніде: величезні і малесенькі, різних форм і стилів, прості і помпезно прикрашені – львівські ліхтарики закохали мене в себе з першого погляду! Тому ось вам (і мені на згадку) підбірка «ліхтарикових» фото зі старовинного і загадкового Лембергу:

четверг, 22 мая 2014 г.

Львів то є Львів!


Звершилося! Нарешті моє давнє бажання знову побувати у чудовому місті Лева стало реальністю – як водиться, спонтанно і неочікувано, але дуже вдало! Ну що я можу сказати: Львів то є Львів, бейбі )))

вторник, 13 мая 2014 г.

Файне місто Тернопіль


Із великим задоволенням хвалюся: мене запросили написати мій перший гостьовий пост! А зробила це моя блогоподруга Юля Lysulka, яка, як і я, дуже любить Тернопіль. Мабуть, саме тому для цього допису вона і "замовила" в мене краєвиди мого чудового міста ))) Тож запрошую вас на прогулянку весняним Тернополем! Для затравки показую лише одну фотографію, а решта - в насправді цікавому Юліному фотоблозі "Мої фотографії та їхня біографія".

суббота, 10 мая 2014 г.

Фото-екскурсія: Катедра у Тернополі

Мабуть, я ніколи не втрачу натхнення, щоб припинити знайомити вас із своїм рідним містом – сама кожного разу відкриваю його для себе по-новому! Ось і одна із моїх недавніх прогулянок дозволила трішки пофотографувати одну із наших головних архітектурних пам’яток – Катедральний храм греко-католицької церкви, або Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Не буду втомлювати вас історією цієї знакової споруди у стилі барокко, хоча вона дуже багата і починається аж від 1749 року. Краще покажу, як наша катедра виглядає сьогодні:


суббота, 3 мая 2014 г.

Перед дощем

Небо сіріє, наливається важкими краплями, що от-от упадуть згори і розіб’ються на мільйони мікроскопічних бризок, і десь далеко вже чути травневий грім. А цвіт перед дощем ще дужче розливається неймовірно духмяними пахощами, і так хочеться, щоб дощ очистив і забрав із собою все лихе, залишивши по собі лише тишу, спокій і невимовну свіжість…