Львів то є Львів!

Звершилося! Нарешті моє давнє бажання знову побувати у чудовому місті Лева стало реальністю – як водиться, спонтанно і неочікувано, але дуже вдало! Ну що я можу сказати: Львів то є Львів, бейбі )))

Старовинне багатогранне місто, насичене безліччю архітектурних пам’яток, ароматами п’янкої кави і неймовірними історіями буквально про кожен камінчик знаменитої львівської бруківки зачаровує щоразу по-новому, але так заманливо! Потрапивши сюди, ви встигнете і зачудуватися різноманіттю міських цікавинок, що визирають звідусіль, і помилуватися ошатними заквітчаними балкончиками, на яких так і хочеться постояти, і насолодитися приязністю місцевого люду. Не можу не згадати і про свою улюблену міську тему – ліхтарі, але про них напишу у наступному дописі.

До речі, про балкончики: деякі з них реально майже падають на голову, такі вони старі, але в цьому, мабуть, теж полягає шарм старовинного міста )))

Зачарували мене також і місцеві дворики – старі і сучасні, але такі незвичайні! Цікаво, що за люди там живуть…

А львівські кав’ярні – це взагалі окрема пісня: компактні, оригінально оформлені, зі смачною кухнею…  М-м-м, хочу туди ще!

Львів – місцина з характером, але з дуже приємним, в ньому так і відчувається присмак шляхетності та інтелігентності, і це не може не підкуповувати ))) Мені здається, що якби це місто якимось чином уособилось в людину, то я би легко з нею порозумілася.

Ось так, живучи в не менш чудовому Тернополі, я щиро зізнаюся в коханні величному і загадковому місту Львову! Приємні спогади про мандрівку туди залишаю в найзатишніших куточках своєї душі, і з нетерпінням чекаю наступної зустрічі…