суббота, 31 мая 2014 г.

Наталія Гурницька «Мелодія кави у тональності кардамону»

Я ще не втомила вас своїми одами Львову? Ну-ну, не сердіться, я вже майже закінчила – залишилося тільки поділитися з вами своїми враженнями від щойно прочитаної книжки Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». До чого тут Львів? А до того, що події роману відбуваються саме у цьому місті, а щоб було ще цікавіше, сюжет переплітається з історичними перипетіями періоду Австро-Угорської імперії.
Я, взагалі-то, не є великою шанувальницею історичних романів, зате дуже люблю все, що хоч якось пов’язано зі Львовом і кавою – тому і купила цю книжку ))) В анотації було сказано, що це історія забороненого кохання одруженого польського шляхтича та на тридцять років молодшої від нього дівчини, що розвивається на тлі народних повстань і заворушень. Про повстання в книзі, на щастя, написано не надто багато (мені вистачає і сучасних новин), тому я би назвала цей роман суто жіночим – про любофф…
Якщо коротко – це історія взаємин наївної і до безтями закоханої дівчини Анни і не надто порядного одруженого пана Адама, яку авторка висвітлює від початку їхнього знайомства і аж до не дуже веселого кінця. Переховування, суцільні проблеми, зрада, купа своїх і чужих дітей – ось те, що отримує від цих стосунків Анна. Дивно, але при цьому вона почувається безмежно щасливою від любові до свого покровителя, і навіть примудряється сприймати кожен наступний крутий поворот долі як цінний подарунок. Якщо чесно, то я, як жінка жінку, її не розумію, але то таке – може, я просто вредна )))
Якихось карколомних сюжетів у цьому романі немає – просто одна із життєвих історій, які траплялися, трапляються і будуть траплятися завжди. Цікаво уявляти собі стиль життя у Львові в середині 19 століття: коли в будинку є прислуга, яка, звичайно, в курсі всіх сімейних справ; коли подружжя звертається один до одного на «ви», і коли жінки позбавлені права голосувати. Про каву там теж не надто багато, зате є одне влучне порівняння: «Ревнощі до кохання – це як заборона чи ймовірність втрати, - щось на кшталт кардамону до кави. Гостріший смак, п’янкіший аромат, і коли звикаєш, важко зректися.”   

В принципі, роман більше сподобався, ніж не сподобався, хоча я очікувала чогось більшого. Почитайте і ви – поділитесь враженнями!


10 комментариев:

  1. Віта, дуже класний відгук про книжку! Із задоволенням почитала Твою розповідь. Бо мені самій зараз не до читання. Цікаво, як Ти знайшла час ;-)
    І будь який пост про Львів цікавий! Як і все в Твоєму блозі!

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Дякую, Юля! Читаю, як завжди, де і коли прийдеться, але без книжок не можу )))

      Удалить
  2. Зі Львовом ані трішечки не надоїла! Хочеться ще і ще!
    І знову, як про мене сказано: "...зате дуже люблю все, що хоч якось пов’язано зі Львовом і кавою – тому і купила цю книжку"
    Скільки в мене куплених таких книг! Просто лежать, чекають слушного часу:-)
    І цю книгу, про яку оповідаєш, теж дуже хотіла придбати:-)

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Бачу, в нас багато спільного ))) Приємно мати однодумців )

      Удалить
  3. Ні, таке неможливо бути.... Ми ще й однакові книжки читаємо....

    ОтветитьУдалить
  4. Рада знайомству. Гарно тут у Вас - залишаюсь)
    Побачила рецензію на цю книгу та не змогла пройти мимо. Нарешті бачу таке ж ставлення до цієї книги, а то я вже почала нервувати - може зі мною щось не так... фух, відлягло від души))
    Давно хотіла почитати щось на українській мові і ця книга була у розділі популярних. Мене також заманила назва, те що події розгортаються у Львові та що це відбувалось раніше, сподівань було дуже багато.... але не можна казати, що ця книга є зразком неймовірного кохання - історія так, але не зразок...!
    Дуже легко читається, приємно читати, все добре, але ці стосунки. Я розумію, що про таке теж треба розповідати, але не вихваляти.
    Дякую Вам!

    P.S. хотілося б почути Вашу думку про Анну Кареніну, я не розумію чому нею захоплюються (безпосередньо героїнею)?..мої емоції дуже схожі з цією книгою.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Взаємно рада познайомитись!
      На рахунок Анни Кареніної... Читала цю книгу вже досить давно, також дивилася екранізацію з Кірою Найтлі. Якщо чесно, то у цьому романі більшу симпатію у мене викликав чоловік Анни - Каренін, адже він досить достойно вів себе по відношенню до кричущої (особливо на ті часи) поведінки своєї дружини. Можливо, я не дуже зрозуміла Анну - безнадійно закохану жінку у відчаї, але мені здається, що яким би сильним не було кохання, позбавляти себе життя і залишати свою дитину без матері - це занадто. А може, я просто не дуже люблю Кіру Найтлі ))) У будь-якому випадку, себе я з цією героїнею аж ніяк не асоціюю.

      Удалить
  5. Дуже дякую за відповідь! Цілком з Вами згодна.

    ОтветитьУдалить