Христина Лукащук «Курва»

Не знаю, що на мене впливає, але я помітила, що в перехідний період між зимою і весною мені не хочеться нічого фотографувати, зате чудово «ковтаються» книжки! Сподіваюсь, що з першими зеленими травинками в мені прокинеться натхнення фотохудожника, а поки що – чергова рецензія.

Отже, моя думка про роман Христини Лукащук із багатозначною назвою «Курва». Книга специфічна, перш за все тим, що рясно пересипана смаковитою львівською говіркою – я сама, хоч і живу на Заході України, не знала таких слів як «лазничка» (ванна), «бритванка» (форма для випічки) і «церування» (штопання). Так як я особисто Львів і все львівське обожнюю, то мені читати текст, написаний з діалектом, було цікаво, а от моя подруга категорично не сприйняла мову книги. Тобто, це на любителя.

Що стосується сюжету – в романі описується вічна історія про любовний трикутник, навіть не один, а декілька. Головна героїня, Марта – молода, розумна і приваблива дівчина, яка сама себе, втім, простодушно називає курвою вже на першій сторінці розповіді. Їй судилося постійно бути не коханою, а коханкою, і з кожними новими відносинами вона все глибше занурюється у депресивний стан. Спочатку її хочеться засудити, а потім починаєш шкодувати цю нещасливу дівчину, вимушену жити уривками і позбавлену стабільного сімейного майбутнього.

Не буду розкривати всіх подробиць, скажу лише, що розв’язка мене здивувала. А ще сподобалась ерудованість Марти (і, відповідно, авторки) – вона часто посилається на відомі літературні твори і хороші фільми, які й мені в свій час сподобались. Мало не забула про ще одну пікантну особливість – роман містить чимало еротичних сцен )) Не "П’ятдесят відтінків", звісно, та все ж…

Чи варто купувати цю книгу? Якщо ви хочете підняти собі настрій, то ні, бо вона наштовхує на серйозні роздуми. Але якщо ви любите романи про жіночу долю з глибоким змістом, то можете почитати – «Курва» таки залишає по собі слід… 

P.S. Хочу в Львів!