понедельник, 30 марта 2015 г.

Сесілія Ахерн. Час мого життя

« – Ли-ис, – мягко сказал Джейми, – смотри-ка, у них есть печеные перцы. Ты же их любишь. Может, их возьмешь?
Дэвид с некоторым раздражением поглядел на приятеля.
– Ой, господи, – улыбнулась Лиза,– помнишь те перцы?
– Ха! Потому и сказал.
Уверена, Дэвид представил, как они трахались в постели, усыпанной печеными красными перцами, хотя они наверняка просто объелись как-то в ресторане этими перцами, два паршивых обжоры.»

Ось в такому стилі – трішки грубувато, зате правдиво і з гумором – ведеться розповідь у романі Сесілії Ахерн «Час мого життя». Книга ця потрапила мені до рук випадково, проте залишила по собі приємне враження – ну люблю я незвичайні історії, та ще й з веселими діалогами )))
Сюжет починається доволі стандартно: молода дівчина після болісного розставання з хлопцем вже три роки ніяк не може знайти себе – з роботою не ладиться, з грошима теж, друзям і батькам набрехала так, що вже й сама не пам’ятає, кому і що говорила… Тобто, період в її житті настав далеко не найкращий. А от далі події розвиваються не зовсім звично – вона зустрічається і починає спілкуватися з таким собі уособленням свого ж власного Життя. І до речі, це мужчина.
Не подумайте, що в них буде роман – на цю роль в книзі знайдеться інший цікавий претендент, але Життя поволі починає витягувати героїню з глибокої депресії, і застосовує для цього досить жорсткі методи. Дівчина переосмислює все, що робила до того, і через терни добирається-таки до таких омріяних зірок. І ви знаєте, ця закручена історія з ненав’язливими елементами містицизму і сумними нотками сарказму викликала в мене широку гаму емоцій – від несподіваного сміху під час читання (що здивувало і насторожило мого чоловіка), до кількох непідробних сльозинок в деяких особливо зворушливих епізодах. А чого варті такі побічні сюжетні лінії, як історія сусідки з дитиною-невидимкою чи, наприклад, мрія матері, щоб її син був гомосексуалістом – це ж так модно!
Коротше, рекомендую – читайте на здоров’я, посміхайтесь і цінуйте своє Життя, бо воно в нас одне!




P.S. Наступний допис вже точно буде про Львів )    

2 комментария:

  1. Ти, як завжди, встигаєш все:-))))
    Життя з перцем!!!:-)

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Та ні, не все встигаю)) Але з перцем таки цікавіше!

      Удалить