Олеський замок

Давненько я не писала про свої подорожі, а вони, між тим, іноді таки відбуваються! Фотоматеріалу є багато, а от часу на його обробку – не дуже. Але сьогодні виправляюся і звітую про нашу недавню мандрівку замками Львівщини, серед яких був і загальновідомий Олеський замок.

Бакота: теплі спогади в холодний день

Як не дивно, до недавнього часу я й не здогадувалася, що всього в двох з половиною годинах їзди від Тернополя знаходиться заповідник «Подільські Товтри», де гармонійно поєднуються загадковість доісторичних скель, чистота Дністровських вод і фантастична краса навколишньої природи. Тому сьогодні, коли за вікном темно, холодно і мокро (і чого вже там – є трохи вільного часу), хочеться згадати про літню подорож в це надзвичайно мальовниче місце.

Небо, сосни, краєвиди: як ми кременецьку гору підкорювали!

Ось так живеш буквально в кількох десятках кілометрів від чудових місцин, а відвідати їх ніяк не виберешся… Саме така історія в мене склалася з невеличким, але дуже зеленим і приємним містечком Кременцем, головною гордістю якого є знаменита гора Бона. «Помилки треба виправляти» - подумала я, і організувала сімейну одноденну подорож в цей чудовий край )) А мої й не були проти – цікаво ж!

Макове поле

Гарний сонячний день, справжнє літо (нарешті!), сімейна подорож вихідного дня і безкраї квіткові луги… Ну я к тут втриматися і не пофотографувати всю цю красу?

Стрийський парк у Львові

«В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов,

В моїм серці ся зашпортала любов…»

Чули таку пісеньку? Власне, це все, що до цього часу чула про Стрийський парк і я! ))) А дарма, бо цей куточок Львова виявився дуже приємним і затишним.

Львів. Кава. Любов.

Що для вас означає Львів? Для мене це місто уособлюється, звичайно ж, у смачній каві, а ще – в старовинній бруківці на заплутаних вуличках, в привітних людях шляхетної зовнішності, в неймовірному поєднанні минулого і сучасного… Львів – це моя слабкість: скільки б разів сюди не приїжджала, весь час відкриваю для себе щось нове. Якщо чесно, інколи я й сама не розумію, звідки в мені береться таке захоплення Львовом – я ж народилася і живу в Тернополі! ))) Мабуть, озивається якесь спільне галицьке коріння, а може, правду кажуть, що Львів – місто, яке закохує в себе назавжди… І, до речі, про любов – здається, що саме тут вона особлива: наділена присмаком вишуканих історій та легенд, оповита мистецьким ореолом і приправлена тонким почуттям гумору львівських панянок і панів… Тому ви зрозумієте, чому збірку оповідань «Львів. Кава. Любов.» я ніяк не могла залишити без уваги!

Рукодільниця і друзі: зустріч клубу «Моє хобі» (Львів, 2015) - Діана-клуб

Вже давно підготувала цей допис, але не хотіла дублювати інформацію тут, у блозі, і на рукодільному порталі, для якого, власне, я й готувала статтю ))

Отже, відкриваю секрет: останнім часом я брала активну участь в оновленні пізнавального сайту видавництва "Діана плюс". Тепер він носить назву "Діана-клуб" і позиціонується як місце зустрічі і спілкування творчих людей, а особливо рукодільниць! Звичайно ж, портал ще буде удосконалюватися і розроблятися далі, але перший крок зроблено - туди вже можна і навіть треба заходити в гості, реєструватися (в тому числі через соцмережі), читати цікаві пізнавальні статті, роздивлятися багато яскравих фотографій і залишати свої коментарі!

А поки що пропоную вам свій звіт про моє недавнє перебування у Львові - читайте і діліться враженнями!
Рукодільниця і друзі: зустріч клубу «Моє хобі» (Львів, 2015) - Діана-клуб

Як минає ваша осінь?

У мене по-різному.

В робочих моментах, завдяки яким я відкриваю в собі приховані здібності (наприклад, неабияку мультизадачність, про яку раніше і не підозрювала).

В читанні книжок (уривками, по кілька хвилин на день, але читаю).

В щоденних буденних справах, яких в будь-якої жінки з чоловіком і двома дітьми хоч відбавляй.

На повноцінний відпочинок чи хоча би півгодинний релакс перед сном просто немає часу.

Таверна «La Mer», або Зовсім не осінній пост!

Осінь – моя улюблена пора року. Все це опале листя, золоті крони і специфічний ностальгічний настрій завжди наводили мене на філософські роздуми про вічне і надихали на створення чогось прекрасного: ну, наприклад, серії яскравих фотографій чи написання красивого ессе…  Але цього року, чомусь, все по-іншому! Тобто, осінь я все рівно люблю, але милуватися нею просто не встигаю, не кажучи вже про будь-які творчі експерименти ))) До речі, якраз недавно я спілкувалася на цю тему з Наталею («Замальовки вишивальниці») – виявляється, не одна я така прогульниця типово осінніх фотосесій! Ну, ми своє, думаю, ще надолужимо, а поки що я вирішила зігрітися теплими спогадами про літо і написати зовсім не осінній допис. Тому сьогодні віртуально повертаюся у вже не раз оспівану мною Грецію і представляю вам опис колоритної таверни «La Mer», що перекладається просто – «Море»! Не чекали такого в середині жовтня, правда? )))

Отже, тимчасова абстрагуємося від холодного пронизливого вітру, облітаючого листя і купи повсякденних справ, закриваємо очі й уявляємо собі літню казку…

Місто Родос: квіти, мури, ліхтарі

Ви думали, що я вже закінчила з Грецією? Ні-і-і-і!!! Фотографій багато, розказати є про що, так що я розтягую задоволення на декілька дописів ))) Сьогодні покажу вам столицю острова, на якому ми побували – увіковічнене в історії місто Родос, відвідати яке варто з багатьох причин. 

До речі, цього разу я вирішила не складати фотографії в колажі – хочу, щоб ви роздивилися це чудове місто у всіх деталях, тому приготуйтеся: зображень буде багато!

Карпати в мініатюрі

Я вже колись писала, що для мене літо без Карпат – це ще гірше, ніж літо без моря, тому намагаюся не втратити жодної можливості відвідати улюблені зелені гори! Цього року ми вирішили не завдавати собі клопоту з довгою дорогою в тридцятиградусну спеку, тож зупинилися в найближчому до нас місці – Яремче. Це туристичне містечко, мабуть, знають всі, тому спамити стандартними фотографіями водоспаду Пробій я не буду, зате покажу дещо новеньке, чого тут раніше не було. Мова йде про нещодавно облаштований парк-музей під відкритим небом «Карпати в мініатюрі».

Місто з душею...

Не пройшло й кількох тижнів після нашої сімейної подорожі в Грецію, як прагнення нових туристичних вражень знову повели нас в дорогу – ну не можу я сидіти на місці, і всіх за собою тягну! Щоправда, цього разу кінцевий пункт мандрівки знаходився всього в двох годинах їзди машиною від Тернополя – мова йде про чарівне буковинське місто Чернівці. 

Давно хотіла погуляти по його вулицях не поспіхом, як це складалося в мене раніше, а спокійно –  насолоджуючись архітектурними деталями і особливою атмосферою цього місця. І знаєте, я не залишилася розчарованою – недарма Чернівці відомі також як «маленький Відень» або «український Париж». А ще мені дуже сподобалось як назвала Чернівці моя хороша подруга, до якої, власне, ми й їздили в гості – «Місто з душею»…

Вуличками Ліндоса…

Продовжуючи грецьку тему, не можу не розповісти вам про невеличке, але дуже колоритне містечко Ліндос, яке було одним з моїх «must-see» на Родосі.

Знаменита Ембона і винна дегустація

Як ви вже, мабуть, зрозуміли, фотографій з Родоса я привезла ну ду-у-уже багато, тому вас чекатиме ще не один допис, присвячений Греції! ))) Сьогодні хочу розповісти вам про знамените селище виноробів – Ембону, яке приваблює туристів не менше, ніж древні руїни античних міст.   

Античне місто Камірос

Острів Родос не такий вже й великий, але концентрація історичних і природніх пам’яток на ньому просто зашкалює )) Тож, незважаючи на те, що ми пробули там всього тиждень, побачити встигли досить багато, чим особисто я дуже і дуже задоволена! Першим пунктом нашої оглядової екскурсії стало древнє місто Камірос, яке навіть в напівзруйнованому стані вражає своєю продуманістю та розумним плануванням.

Острів Сонця

Тисячі років тому на кордоні Егейського та Середземного морів сталося справжнє диво: з глибини раптом почав підніматися прекрасний острів, що вражав своєю неймовірною красою. Розкішні гірські краєвиди, найчистіша джерельна вода та чудові морські узбережжя привабили сюди бога Сонця – Геліоса, який і став покровителем острова. Зачарований цією землею, Геліос подарував їй понад триста сонячних днів у році, а назву острову дав на честь своєї коханої німфи. Так з’явився Родос – острів Сонця…

Високий Замок

Серед моїх знайомих, мабуть, не знайдеться людини, яка б свого часу не побувала в знаменитому львівському парку «Високий Замок», а от мені потрапити туди раніше ніяк не вдавалося – то погода погана, то обставини не сприяють, то ще щось… І це при тому, що в самому Львові я буваю не так вже і рідко! Ось чому, як тільки трапилась нагода, ми з сім’єю вирішили надолужити згаяне і відвідали нарешті цей затишний парк. Тож віднедавна Високий Замок поповнив і наш особистий туристичний список ))

Збаразький замок, яким побачили його ми!

Мабуть, усім вам добре відомо про те, що Західна Україна дуже багата різноманітними історичними пам’ятками, а особливо старовинними замками. І Тернопільська область – не виключення, у нас є (як підказує інтернет) біля тридцяти найрізноманітніших палаців, фортець і замкових комплексів! Все це буквально під носом, а ми ще ніде не були? Ганьба! Тож на сімейній нараді було одноголосно вирішено відвідати якщо не всі ці визначні місця, то хоча би їх більшість. Почати вирішили із найближчого Збаразького замку.

Львівська прогулянка

Уявіть собі: рання весна, вже відчуваються сутінки, ви маєте кілька годин вільного часу і ви – у Львові! Вражень багато, тому я, як і обіцяла, нарешті публікую допис про продовження наших березневих вихідних у Польщі, із якої ми повертались через Львів.

«Weekend» в Перемишлі

Чули таку приказку: «Если очень захотеть, можно в космос улететь»? ))

Ну, не зовсім в космос, але в сусідню країну – то точно! Принаймні, нам з чоловіком на вихідних вдалося знову побувати в Польщі (до речі, минула наша поїздка туди ж відбулася майже рівно рік тому – з різницею в один день). Цікаво? То вмощуйтеся зручніше – фотографій ду-у-уже багато!