Свято наближається… Ви вже відчуваєте в
повітрі аромат теплого глінтвейну, хвої та мандаринів? Ну, якщо ще не
відчуваєте, то скоро відчуєте, бо щедрий на подарунки новорічно-різдвяний сезон
вже не за горами. І раз таке діло, то й збірка тематичних зимових оповідань «Львів.
Смаколики. Різдво» стала для мене логічно виправданим вибором, хоча й не
дотягнула до найвищої оцінки. Чому не дотягнула? Розказую!
Ця книжка, наскільки я розумію, продовжила
цикл «львівських» оповідань від різних сучасних авторів. Перша частина – «Львів.Кава. Любов» – мені дуже сподобалась, а от ця викликала якісь неоднозначні
враження. Не можу сказати, що погано, але і не зовсім те, чого хотілося. Останнім
часом я взагалі помічаю, що я роблюся дуже вредною читачкою )) Але маємо те, що
маємо – мої вимоги до того, що я читаю, з кожним роком стають все суворішими,
це правда. Та у вас, напевно, теж так!
Більшість розповідей, що увійшли в збірку,
і справді пронизані духом Різдва – особливо гарно це свято описане в найпершому
оповіданні авторства Дари Корній. Також сподобалися розповіді Алли Рогашко (про
кохання львівської пані з елементами містики), Любові Долик (історія з сумним
закінченням, та ще й заснована на реальних подіях) та Ніки Нікалео (дуже
пронизливо і щиро написано про бабусю). Решта оповідань – ніби й непогані, але якось…
не зачепили. Було навіть таке, яке залишило по собі досить неприємне враження –
це «Різдвяна фантасмагорія» Вікторії Гранецької. Більше схоже не на Різдво, а
на бал якоїсь нечисті. Цікаво, що в попередній збірці «Львів. Кава. Любов» оповідання
цієї авторки мені якраз і сподобалося, а тут таке… Ну, раз на раз не припадає.
Можливо, певну роль в моїй оцінці цієї книги зіграло те, що читала я її не в паперовому, а в електронному варіанті.
Так вже вийшло, але на сприйняття воно таки впливає – ну не та атмосфера, не
та! Зайвий раз переконалася, що електронні книжки – не моє. А «Львів.
Смаколики. Різдво» при нагоді, все-таки, почитайте – можливо, у вас складеться
зовсім інше враження. Поділитеся потім?
