Перша вишиванка до першого причастя!

Здійснилось! Минулої неділі у нашій сім’ї відбулася важлива подія: синочок Назарчик пішов до свого першого причастя. День був поважний і святковий, тому і про відповідний одяг слід було подбати заздалегідь. Соромно признатися, але серед тієї безлічі картин, серветок і рушників, які я встигла навишивати за своє життя, досі не було жодної вишиванки! Тож задля першого причастя було вирішено вишити і першу сорочку )))

Хотілося чогось особливого і не такого, як у всіх, тому мій вибір зупинився на не зовсім стандартній для української вишиванки кольоровій гамі – поєднанні бузкових і блакитно-синіх відтінків. В результаті саме така фіолетова сорочка в нашому класі була тільки одна, чим викликала непідробну гордість мого чоловіка і невелике засудження Назарчика (тут зіграв свою роль стадний інстинкт: «Як, всі будуть у нормальних сорочках, а я один у фіолетовій?» Але це швидко минулося під впливом загальних піднесених емоцій дня).

До речі, якщо ви вже маєте Чорну книгу із Золотої колекції, то могли бачити в ній і невеличку літературну замальовку, що обертається навколо цієї вишиваночки. Та чого вже там приховувати – кожний письменник шукає натхнення перш за все у своєму житті, тому і я цей текст писала, фактично, про себе і Назара ))) Є в книзі і схема сорочки, щоправда, у трішки змінених кольорах.

Так як мій експеримент по вишиванню сорочок нібито вдався, то наступним вишиванкам – бути! Тим більше що замовлень я тепер маю – ого-го скільки, не знаю тільки, коли те все встигнути ))) Наступна в черзі – Даринка, якій ніяк не дає спокою наявність вишиванки в Назара і відсутність у неї!

І на закінчення – фото, так би мовити, головного персонажа дійства у неповторному шедеврі ручної роботи ))) Тут Назарчик вже причастився, отримав відповідний диплом і приготувався випробувати нову сорочку на міцність, бо ж енергії – аж забагато!

Бажаю і вам побільше приємних сімейних подій!