Олена Печорна. Фортеця для серця

Був один з похмурих зимових днів, настрій теж був так собі (і таке буває), тож я буквально фізично відчувала потребу терміново «полікуватися» якоюсь хорошою книжкою. В книгарню зайшла без будь-якого плану покупки – просто так, хоч подивитися на різнокольорові книжкові полиці, і довго стояла, обираючи автора і тематику. Хотілося чогось такого… душевного…  І воно саме знайшло мене! Тож цей пост – про книгу-відкриття, а точніше про досі невідому для мене авторку, яка зуміла справити найбільше літературне враження останнього часу.

Отже, Олена Печорна і її книга «Фортеця для серця». Цей роман захоплює від першої сторінки – настільки красиво він написаний. Слова малюють буквально видимі образи, а описана історія здається такою яскравою, теплою, і живою, що мимоволі проникаєшся нею до глибини душі…

В центрі сюжету – проста сільська дівчина Леся, натхненна художниця-сирота, для якої поклик душі – найважливіше у світі. Її життя – далеко не цукерка, тож тут ви не знайдете солодкаво-приторної ідилії, лише правду, якою б гіркою інколи вона не була. І головна героїня, і її найкраща подруга Віка, та й деякі інші їхні односельці встигають випити не одну гірку пілюлю, перш ніж віднайдуть, нарешті, своє щастя.    

Зате як смачно авторка описує прості й буденні, здавалось би, речі! От, наприклад, ранок: «Повітря насичене свіжістю, отією нічною, таємничою, але в ньому вже починають рухатися тисячі живих істот. Кукурікають півні, гелгочуть гуси, нявчать коти, бряжчать відра, ллється вода, їдять поросята. Господарі зранку мають десятки звичних клопотів, що їх не можна облишити навіть у свята. Бо хіба облишиш життя?» Ну що, захотілося парного молочка? Мені теж!

Я дуже люблю такий стиль письма – щось середнє між Люко Дашвар і Лесею Романчук, які теж пишуть дуже проникливо, красиво і душевно. Тож впевнено можу сказати, що відтепер у моїй особистій літературній ієрархії Олена Печорна зайняла достойне місце! Дуже приємно інколи робити такі вражаючі літературні відкриття!

Ну і яка ж бочка меду без ложки дьогтю? ))) Мушу сказати, що єдине, що викликало в мене певний дисонанс після прочитання книжки – це якась непідходяща обкладинка. Мені цей роман уявляється обов’язково у літніх соковито-зелених відтінках сільських заквітчаних лук, запашних копиць свіжого сіна і розвіяних вітром високих трав… І аж ніяк це не кам’яна міська вуличка, та ще й із парасолями! Але це вже питання дизайнерського оформлення, тож до автора претензій немає ))

Вердикт: ОБОВ’ЯЗКОВО прочитайте цей роман – гарантую трішки щирих сліз, раптовий приплив любові до рідних і справжнє тепло на душі…

Трішки літа посеред зими )

Так-так, літа – з його яскравим, насиченим і життєдайним зеленим кольором! Саме цьому відтінку присвячена друга книга під моєю редакцією, в якій зібрані салатові, смарагдові, фісташкові, хвойні, малахітові… коротше вишивки у всій розкішній палітрі зеленої барви! (Поки готувала книгу до друку, то дізналася про величезну кількість назв відтінків зеленого кольору – є навіть «шартрез», уявляєте?)

Веселковий настрій

Давненько я не приймала участь у фото-завданнях! Нитковий фотомоб не рахується, бо відповідні знимки в мене і так були готові, а от для завдання «Веселковий настрій» від блогу «Я – фотограф!» довелося спеціально зробити кілька нових світлин ))

Нова естафета і багато тексту ))

Усіх вітаю з приходом зими! Сподіваюся, вона принесе багато приємних моментів і хороших новин, бо вони нам дуже потрібні )

Сьогодні візьму участь у естафеті "Liebster Blog Award", яку мені передала Юля – власниця аж двох цікавих блогів. Дякую за нагороду!

Отже, правила такі: відповісти на 11 запитань того, хто їх вам задав, нагородити 11 блогів із кількістю постійних читачів менше 200 та повідомити їх про це і, відповідно, вигадати свої 11 питань. Дію згідно плану!

Стівен Кінг. Містер Мерседес

Як і обіцяла в попередньому пості, ділюся своїми враженнями від нового роману мого улюбленого Стівена Кінга – детективного трилера «Містер Мерседес». Так, я не помилилася – не чергової містичної оповідки із купою страшилок в стилі «Короля жахів», а саме традиційної детективної історії.

Сюжет такий: старий американський коп-пенсіонер, який не може знайти собі місця від нудьги, починає самотужки розплутувати клубок подій, що призвів до кількох смертей невинних людей. В той же час психічно нездоровий злочинець, який все це організував, планує нову криваву вечірку під час великого музичного концерту, де буде багато дітей. Вони навіть ведуть віртуальну переписку, що допомагає колишньому поліцейському натрапити на слід, і в результаті все закінчується добре (не для всіх, звичайно). В романі присутні ще кілька ключових персонажів, описувати яких я не буду, щоб не розкривати інтригу. Скажу тільки, що мені заочно сподобався юний помічник копа Джером і неприємно вразила так звана сім’я вбивці, відомого також як «медовий хлопчик».  

Трохи дивно було не побачити в книзі звичної для Кінга містики, але в цілому роман цікавий. Раджу прочитати, щоб відкрити для себе нову грань цього талановитого письменника ))

Про Інтернет і реально-віртуальну дружбу

От хай би хто і що там не говорив про те, що Інтернет – це справжнє зло, яке поглинає час і краде спілкування «вживу», я, все-таки, не погоджуся. Ні, на рахунок того, що години, проведені у нетрях світової павутини, злітають дуже швидко, я не заперечую, але ж є і величезні плюси!

Думки матеріалізуються, або Нитковий фотомоб

А думки й справді матеріалізуються, головне – правильно задати напрямок! От, наприклад, тільки сьогодні я роздумувала над тим, що б такого цікавенького для вас написати, аж тут відповідь прийшла сама по собі ))) Дякуючи супер-креативній фотолюбительці Юлі та блогу «Кафе Скрапо-Мама», маю нову ідею для допису – беру участь у фотомобі «Нитки».

На суд публіки представляю дві фотографії, які мають свою особливу історію. Я вже розповідала про свої останні літературні досягнення, в яких вдало поєдналася і моя любов до рукоділля, і захоплення фотографуванням, тож повторюватися не буду. Скажу лише, що як для Червоної книги, яка вже вийшла, так і для Зеленої, що готується до друку, повправлятися у знимкуванні різного роду композицій з нитками  мені довелось багатенько ))

Конкретно ці фото до книг не увійшли, але щось подібне там можна буде побачити. А поки що приєднуюсь до цікавого фотомобу – до речі, варто перейти за посиланням на його сторінку, там є багато дійсно красивих фотографій.

Фото із зеленими ниточками і буде брати участь у фотогрі ))

P.S. І ще на рахунок обміну думками: ми з Юлею багато спілкуємось на відповідні теми, адже  вона брала активну участь у підготовці фотоматеріалу до Червоної книги. Тож хто зна, може, в якійсь мірі я і наштовхнула її на ідею «ниткового» фотомобу? ;) 

Дебютую в новій ролі!

Мабуть, ви помітили, що останніми місяцями я приділяла своєму блогу трішки менше (в порівнянні з минулим роком) часу. Це зовсім не пов’язано з втратою натхнення до блоговедення чи фотографування, просто для цього є інше пояснення – я працювала над новим важливим для мене проектом. Не хотіла нічого казати передчасно, але тепер, коли я тримаю в руках реальний результат своєї праці, можу розвіяти інтригу: нещодавно вийшла з друку перша книга під моєю редакцією!

Як я вже колись писала, книги для мене – це святе, письменники – великі люди, а самій бути задіяною у видавничій справі я навіть і не мріяла. Але життя – цікава штука, і деколи навіть бухгалтер з юридичним ухилом може стати справжнім редактором – звичайно, якщо дуже цього захоче ))) Як виявилось, це саме мій випадок, тому сьогодні представляю вам свіжовидану рукодільну книгу під назвою «Червоний» із серії «Українська вишивка. Золота колекція»!

Перший сніг...

Перший сніг налетів несподівано, у передранковий час щедро встеляючи собою ще одягнені в листя дерева і зелену траву на галявинах. Морозяний подих невідворотної зими, переможений сонцем і останнім теплом, ще встигне розчинитися в повітрі, але вже скоро, зовсім скоро природа надовго засне під пишним сніговим покривалом... А поки що – рідкісна краса: ще яскраві барви осені, пересипані іскристим білосніжним пилом…   

Прослушать или скачать В.А.Моцарт Музыка ангелов бесплатно на Простоплеер

Трішки похвалюся )

Вітаю усіх своїх читачів і читачок! Ви вже налаштувалися на осінній ритм? Знаю, що для багатьох із вас цей перехідний період є досить складним, але не впадайте в меланхолію, адже ваш настрій у великій мірі залежить від вас! Я от намагаюся шукати щось хороше навіть у звичайних буднях і, хоч це й не завжди вдається, але спробувати варто.

Назвемо цей допис моєю черговою спробою відволіктися трішки на позитив, тим більше, що причина в мене для цього є )) Знаю, що це нескромно, але хочу похвалитися одним із своїх останніх досягнень: мої фотороботи зайняли друге місце на конкурсі «Краще фото міста», який проводив наш тернопільський журнал «City Life»!