В соціальних мережах зараз гуляє така собі вишивальна
естафета: протягом п’яти днів хвалишся своїми роботами і одночасно
запрошуєш похвалитися інших.
Недавно в цю гру запросили і мене. До
чого це я? А до того, що довелося витягувати на світ Божий фотографії вишивок,
між якими я виявила одну із своїх наймасштабніших робіт – вишитий власноруч весільний
рушник! І в блозі про це ані слова! Непорядок, виправляю ))
.JPG)
Отже, рушник. Відшивався мною із старовинного
бучацького зразка – довго, мабуть років два, а може й більше. А що – поспішати
не було потреби, бо про женячку на той час ще не йшлося! Зате до часу «Х» все
було готове наперед, чим я дуже пишалася, адже далеко не всі мої подруги
спромоглися власноруч вишити цей важливий весільний атрибут!
Вже не пам’ятаю, хто скоріше ступив ногою на цей рушничок, я чи мій чоловік… Та й не важливо це – головне, щоб в парі були любов і взаєморозуміння.
Чого і вам бажаю!
Гарний! І кольори такі приємні, не надто яскраві... Я один свій рушник 5 років вишивала :-))))) ще у школі :-) Сподобався, а потім вже соромно було покинути незавершеним :-)
ОтветитьУдалитьДякую!
Удалитьдуже-дуже гарний! така краса божественна!
ОтветитьУдалитьа в мене немає і не було весільного рушника :( але для доці потрібно вишить :) дуже гарна традиція :)
Традиція і справді чудова, а чудові традиції треба підтримувати! Так що сміливо починайте роботу!
УдалитьДуже красивий рушник! Витвір вишивального мистецтва!
ОтветитьУдалитьВишивка така витончена та особлива! Молодчинка! Фото красиві!
А я про весільний рушник чуть не забула. Співробітник випадково нагадав, побажавши в переддень свята "Гарно встати на рушничок" :-)))
Летіла на базар, мов ошпарена, щоб встигнути купити :-)
Дякую, Юля!
Удалить