среда, 11 февраля 2015 г.

Головний весільний атрибут


В соціальних мережах зараз гуляє така собі вишивальна естафета: протягом п’яти днів хвалишся своїми роботами і одночасно запрошуєш похвалитися інших. Недавно в цю гру запросили і мене. До чого це я? А до того, що довелося витягувати на світ Божий фотографії вишивок, між якими я виявила одну із своїх наймасштабніших робіт – вишитий власноруч весільний рушник! І в блозі про це ані слова! Непорядок, виправляю ))



Отже, рушник. Відшивався мною із старовинного бучацького зразка – довго, мабуть років два, а може й більше. А що – поспішати не було потреби, бо про женячку на той час ще не йшлося! Зате до часу «Х» все було готове наперед, чим я дуже пишалася, адже далеко не всі мої подруги спромоглися власноруч вишити цей важливий весільний атрибут!


Вже не пам’ятаю, хто скоріше ступив ногою на цей рушничок, я чи мій чоловік… Та й не важливо це – головне, щоб в парі були любов і взаєморозуміння. Чого і вам бажаю!



6 комментариев:

  1. Гарний! І кольори такі приємні, не надто яскраві... Я один свій рушник 5 років вишивала :-))))) ще у школі :-) Сподобався, а потім вже соромно було покинути незавершеним :-)

    ОтветитьУдалить
  2. дуже-дуже гарний! така краса божественна!
    а в мене немає і не було весільного рушника :( але для доці потрібно вишить :) дуже гарна традиція :)

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Традиція і справді чудова, а чудові традиції треба підтримувати! Так що сміливо починайте роботу!

      Удалить
  3. Дуже красивий рушник! Витвір вишивального мистецтва!
    Вишивка така витончена та особлива! Молодчинка! Фото красиві!

    А я про весільний рушник чуть не забула. Співробітник випадково нагадав, побажавши в переддень свята "Гарно встати на рушничок" :-)))
    Летіла на базар, мов ошпарена, щоб встигнути купити :-)

    ОтветитьУдалить