Клара Санчес «Викрадена донька»

З творчістю іспанки Клари Санчес я зустрічаюсь вперше, але прочитати, все-таки, її книжку «Викрадена донька» мене спонукав цікавий сюжет: середньостатична сім’я, що мешкає в Барселоні, майже два десятиліття розшукує свою ніби-то померлу доньку, яку насправді викрали ще у роддомі. Зав’язка непогана, та і спосіб викладу мені сподобався: люблю літературний прийом, коли одні і ті ж події описуються паралельно з точки зору різних персонажів – в даному випадку двох рідних сестер.

Особисто мені трішки кидалася в очі «однаковість» головних героїнь – видно було, що їх думки викладає одна і та ж людина, хоча за характером вони повинні були бути зовсім різні. Деколи було навіть не зрозуміло, від чийого імені ведеться розповідь – Вероніки чи Лаури. Але треба сказати, що ближче до кінця роману ситуація трохи виправилася і розмежовувати сестер стало легше.

Загалом, книжка цікава, хоча розв’язка не така гучна, як я очікувала –  не буду відкривати всі карти, прочитаєте самі )))

----------

С творчеством испанки Клары Санчес я встречаюсь впервые, но прочитать, все-таки, ее книжку «Украденная дочь» меня сподвиг интересный сюжет: среднестатиcтическая семья, живущая в Барселоне, почти два десятилетия разыскивает свою будто-бы умершую дочь, которую на самом деле похитили еще в роддоме. Завязка неплохая, да и способ повествования мне понравился: люблю литературный прием, когда одни и те же события описываются параллельно с точки зрения разных персонажей – в данном случае двух родных сестер.

Лично мне немного бросалась в глаза «одинаковость» главных героинь – видно было, что их мысли излагает один и тот же человек, хотя по характеру они должны были быть совсем разными. Иногда было даже непонятно, от чьего имени ведется повествование – Вероники или Лауры. Но надо сказать, что ближе к концу романа ситуация немного исправилась и разграничивать сестер стало легче.

В общем, книжка интересная, хотя развязка не такая громкая, как я ожидала – не буду раскрывать все карты, прочитаете сами )))