Макове поле

Гарний сонячний день, справжнє літо (нарешті!), сімейна подорож вихідного дня і безкраї квіткові луги… Ну я к тут втриматися і не пофотографувати всю цю красу?

Чергова проба пера )

"...Її уявлення про казкове життя у великому місті невпинно тануло з кожним днем, що вона тут проводила. Сила-силенна машин, постійні натовпи людей, загазоване повітря і якась майже фізично відчутна фальшивість, яку тут прийнято було називати «гламуром» - все це справляло на дівчину гнітюче враження. Вона вже і не знала, заради чого жертвувала своїм душевним спокоєм і знаходилася так далеко від рідних..."

Трішки порекламую свої літературні здобутки)) Читайте моє ессе у новому випуску журналу Diana №5-6

Кольоровий настрій

Щось давненько я не хвалилася своїми розмальовочними успіхами, а вони, між тим, присутні!

Маркус Зузак. Крадійка книжок

Христос воскрес! Всіх вітаю з Великоднем!

Ви ще святкуєте? Ну а в мене все, не як у людей. Хтось на обливний понеділок ще доїдає паску і продовжує відвідувати родичів, а хтось (я) реве над книжкою. Хоча не все так сумно – паска в мене ще теж є, та й родинні зустрічі завтра продовжаться! Ну а сьогодні – моя рецензія на роман Маркуса Зузака «Крадійка книжок».

Стрийський парк у Львові

«В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов,

В моїм серці ся зашпортала любов…»

Чули таку пісеньку? Власне, це все, що до цього часу чула про Стрийський парк і я! ))) А дарма, бо цей куточок Львова виявився дуже приємним і затишним.

Львів. Кава. Любов.

Що для вас означає Львів? Для мене це місто уособлюється, звичайно ж, у смачній каві, а ще – в старовинній бруківці на заплутаних вуличках, в привітних людях шляхетної зовнішності, в неймовірному поєднанні минулого і сучасного… Львів – це моя слабкість: скільки б разів сюди не приїжджала, весь час відкриваю для себе щось нове. Якщо чесно, інколи я й сама не розумію, звідки в мені береться таке захоплення Львовом – я ж народилася і живу в Тернополі! ))) Мабуть, озивається якесь спільне галицьке коріння, а може, правду кажуть, що Львів – місто, яке закохує в себе назавжди… І, до речі, про любов – здається, що саме тут вона особлива: наділена присмаком вишуканих історій та легенд, оповита мистецьким ореолом і приправлена тонким почуттям гумору львівських панянок і панів… Тому ви зрозумієте, чому збірку оповідань «Львів. Кава. Любов.» я ніяк не могла залишити без уваги!

Солодка весна

Улюблений французський десерт, сонечко за вікном і гарний настрій – нарешті прийшла солодка весна… Насолоджуюсь!

  

На дальньому плані - розмальована мною фарбами скляна ваза. Були в мене і такі творчі експерименти ))

Зустріч весни

Цього року весна прийшла, здавалось би, непомітно – зими як такої майже й не було, тому кардинальних змін в навколишньому пейзажі ніби й не видно.

Здавалось би, але ж ні! Сонце світить вже трішки довше й лагідніше; дерева, хоч ще й голі, але вже готові тягнутися до неба й зеленіти на всю силу, і навіть пташки цвірінькають чимраз сміливіше! А головне – весна має прийти не за календарем, а в душі…   

Наш тернопільський годинник... І як місто раніше жило без нього?

Марина Гримич. Фріда

Для кожної книги – свій час.

От, наприклад, бувають такі книги, які потрібно читати тільки в дорослому віці, щоб мати можливість порівняти їх із власним досвідом. А бувають такі, які слід прочитати рано – і саме для того, щоб навчитися чомусь корисному, що не вилилося б потім у власні сумні помилки.

Є книги, до яких можна періодично звертатися протягом усього життя, а є й такі, яких і розгортати не варто. І ще я вірю в те, що деякі книги просто чекають свого зіркового часу, тобто моменту, коли вони сприймуться найкраще. Саме так у мене сталося з романом «Фріда» Марини Гримич.     

Ця книга поповнила мою домашню бібліотеку вже давно – ще минулого літа її мені подарувала одна з друзів-блогерів Таня Кущук. Вже не пам’ятаю, чому, але відразу я роман не прочитала, а залишила «на потім», і це «потім» настало аж тепер. І аж тепер я змогла відкрити для себе нове цікаве ім’я в сучасній українській літературі – Марина Гримич.

Розповім детальніше про книжку. В ній йдеться про своєрідну кризу особистості сучасної бізнес-леді, яка несподівано для самої себе повертається з Києва в рідне місто Бердичів. Повертається і розуміє, що свідомо згубила дуже цінну частину власного життя – історію власної родини… Жінка потрапляє в будинок, де колись виросла, і буквально крок за кроком відновлює в пам’яті події минулого, що складаються в цілісну картину, наче пазли.

Хитрі євреї і шляхетні поляки, підприємливі вірмени і «соціалістично-грамотні» росіяни – всі вони якимось чудом вживаються в українському Бердичеві, здавна відомому своїм інтернаціональним складом населення. Загадковий будинок-химера на вулиці Торговій переповнений привидами і спогадами, які накопичилися в ньому за довгі десятиліття його існування. Він приховує в собі хитромудро переплетені чорні ходи, підвали і сховки, а ще безліч особистих таємниць його різношерстих пожильців, що з часом зрослися в одну велику сім’ю… Були тут і небезпечні оборудки, і заборонені пристрасті; і ризикований обман, і людське великодушшя; і біблійні притчі, і містичні легенди – словом, коктейль на виході читач отримує просто вибуховий!

Особливо сподобались деякі вислови з цієї книги. Наприклад, такий: «Будинки не можуть жити без людей». Ну правда ж! А як вам ось такі зворушливі слова закоханого «не в ту» дівчину польського парубка:

«Панянко Клеопатро! Що це було? Я й досі не можу прийти до тями! То був буревій трояндових пелюсток? То було запаморочення від сонця? То був ніжний бриз з моря? То було тремтіння крилець метелика? То була пара від гарячого шоколаду з молоком? Чи то був танець з Вами? Ваш Гермес». Аж на бал захотілося!

Резюме: книга цікава й нестандартна, захоплює, тримає увагу і примушує задуматися. Ну, принаймні, мене. А ще захотілося на власні очі побачити Бердичів! Тому, Таня, якщо я таки завітаю в твоє рідне місто, то доведеться тобі проводити для мене екскурсію – сама напросилася )) А якщо серйозно, то ще раз дякую за гарний подарунок! 

Роздуми про творчість і рукодільний розіграш!

Час летить дуже швидко, особливо для тих, хто щоденно зайнятий по самі вуха ))) Але я нікуди не пропадаю, тому вирішила трішки нагадати про себе.