Ниткова еволюція )

Якось так вийшло, що з початком моєї діяльності в якості редактора вишивальних книг мені довелося паралельно освоїти всі премудрості фотографування красивих ниткових композицій ))) Не скажу, що мені це не подобається – фотографувати я люблю, а якщо результат такої праці ще й публікується в книжках, то чому б і не поекспериментувати? Тим більше, що світлини з ниточками завжди виходять яскравими і кольоровими, що не може не підвищувати настрій! Тож у цьому дописі я вирішила поглянути збоку на свою еволюцію як фотографа ниток, а заодно й пригадати, над чим працювала останнім часом.

Отже, червона і зелена книжечки вже вийшли з друку:

  

Ялинкова весна

До вас уже прийшла весна? Справжня – лагідна, тепла, зі свіжим подихом вітерцю і мелодійними переспівами пташок? Я вже відчуваю її…

Закулісні інтриги ))

Час іде, робота робиться, і ось уже зовсім скоро світ побачать третя і четверта книги під моєю редакцією - Чорний і Білий випуски Золотої колекції української вишивки (для тих, хто вже зачекався, поясню, що у зв'язку з економічною ситуацією друк Чорної книги затримався, тому найближчим часом чекайте відразу на два випуска). Кому цікаві деталі - запрошую на відповідну сторінку у Фейсбук, там є і деякі фотографії з майбутніх книг, і відеоанонси. Ну а тут похвалюся тільки невеличким відеозвітом із нашої останньої фотосесії, яка проходила в одному із Львівських готелів:

З весною вас, і нехай вона приносить вам тільки позитив!

Леся Романчук. Місто карликів

Нещодавно в книгарні «Є» я випадково натрапила на новий (принаймні, для мене) роман нашої тернопільської письменниці Лесі Романчук – «Місто карликів». Пам’ятаючи, як у свій час мені сподобалася її сага у восьми, здається, частинах «Не залишай…», я навіть не сумнівалася в покупці і вирішила придбати книги, а їх виявилося аж чотири – у плані довготривалості своїх творінь авторка не зраджує собі ))))

Читаючи, відразу впізнала головну героїню із вже згаданої вище саги – Софію. Взагалі-то, у мене вже давно склалось стійке враження, що Софію Леся Романчук писала із себе, і це досить сміливо, адже переживання героїні розкриваються дуже детально, включно із деякими інтимними подробицями її життя. Видно, що свою Софію (тобто себе) Леся дуже любить, і це, напевно, правильно!

Що стосується сюжету, то у «Місті карликів» він не тільки про складне кохання і перипетії лікарсько-письменницького життя, а ще й про доволі містичні події, які розгортаються у невеличкому курортному містечку Прикарпатську. Місто розташоване поблизу вулкану, який кожних три місяці загрожує вибухнути, тому для втихомирення грізної гори уже сотні років здійснюються магічні ритуали. Доля міста знаходиться в руках таємничої «гварди» – жінки, що багато відає і багато може… І якраз із вступом, так би мовити, «на пост» нової гварди у Прикарпатську все йде далеко не за багаторічним планом. Історія цікава, але мені особисто дуже нагадувала усім відомого «Майстра і Маргариту»: тут вам і тісні переплітання минулого і сучасного, і чудодійні омолодження відьми, тобто гварди, і містичні тварини, особливо коти, і ще багато схожого із романом великого Булгакова.   

До речі, події роману розгортаються на фоні нашої Помаранчевої революції 2004 року, і цікаво, що письменниця буквально передбачила в книзі ще один, більш кривавий Майдан і чергову зміну влади. Воістину, деякі автори – справжні пророки! Хоча, як на мене, в книзі трохи забагато політики – читаючи, хочеться відволіктися від брудних політичних ігор, а не занурюватися в подробиці підкилимних інтриг сильних світу цього. Вистачає і новин по телевізору.

Що сподобалось – красива українська мова, хоч і перемішана досить часто зі специфічним україно-російським суржиком. Але то таке – «Із песни слов не выкинешь!». А ще авторка дуже зворушливо описує стосунки між близькими людьми, і не лише закоханими. Особливо мені сподобались відносини між Софією та її свекром – справді теплі і родинні, батьківсько-дочірні… Далеко не у кожній родині так буває.

Не сподобалась якась невиразна і похмура обкладинка, але це вже я, мабуть, як редактор придираюся )))

Роман підійде як любителям містики, так і шанувальникам жіночої прози, а ще у ньому подається цікава версія вирішення усіх політичних проблем, разом взятих))) Читайте і дізнавайтесь самі! 

Нові досягнення і мильна фотогра

Останнім часом (мабуть, у зв’язку із новою редакторською роботою) моя увага якось непомітно переключилася на рукодільні теми. Але і про захоплення фотографуванням я намагаюсь не забувати! І хоча зараз для цього в мене набагато менше часу, інколи я все-таки беру участь у різних фото-завданнях, а в деяких навіть займаю топові місця )))

Нещодавно, наприклад, моє фото, зроблене для гри «Веселковий настрій» від блогу «Я – фотограф!», увійшло у Топ-2 переможців, що було дуже приємно! Результати фото-гри можна подивитися тут.

А ще мені запропонували стати запрошеним дизайнером для нового фотомобу від блогу «Кафе Cкрапо-мама», що я із задоволенням і зробила. Натуральне мило ручної роботи від Оксани Пелих буквально саме просилося на фотосесію – таке воно було красиве і запашне! До речі, очисні якості цього мила теж на висоті – я вже давно купую саме його для свого особистого користування. Кому цікаво – заходьте на сайт Оксани, там ще багато гарних косметичних засобів!

Усіх вітаю із наступаючим днем Закоханих, а себе – із сьогоднішніми іменинами Вікторії ))) І нехай п’ятниця тринадцятого пройде спокійно і мирно для нашої країни!

Головний весільний атрибут

В соціальних мережах зараз гуляє така собі вишивальна естафета: протягом п’яти днів хвалишся своїми роботами і одночасно запрошуєш похвалитися інших. Недавно в цю гру запросили і мене. До чого це я? А до того, що довелося витягувати на світ Божий фотографії вишивок, між якими я виявила одну із своїх наймасштабніших робіт – вишитий власноруч весільний рушник! І в блозі про це ані слова! Непорядок, виправляю ))

Ще трішки про розмальовку та унікальність кожного з нас

Моя супер-заспокійлива чудо-розмальовка актуальна, як ніколи – стресів у житті вистачає, але, як каже один мудрий дід Свирид Опанасович, «треба зберігати бадьорість духу», тож так і намагаюся робити! Часу на розмальовування вистачає, звичайно, не завжди, але я таки потрохи просуваюся в своїх художніх експериментах )

Квітучий білий

Серед безсніжної важкої зими раптом захотілося чогось світлого, ніжного і квітучого… Так з’явилася ось така невеличка серветочка:

Джейн Остін. Гордість та упередження

Тривалі зимові святкування, нарешті, завершилися, тож пора потрошки вливатися в робочий ритм! Але свята святами, робота роботою, а читання для мене все рівно залишається улюбленим заняттям, тож сьогодні ділюся з вами враженнями від останньої прочитаної мною книжки.

Соромно признатися, але із творчістю знаменитої англійської письменниці Джейн Остін я познайомилася тільки тепер, хоч вона і відноситься до літературних класиків, яких, мабуть, починають вивчати ще в шкільній програмі. І хоча в школі я вчилася добре, але роман «Гордість та упередження» якось пропустила повз себе, тож вирішила все-таки заповнити прогалини в своїх знаннях )))  

Із сюжетом ви, мабуть, знайомі: дія відбувається у Великобританії позаминулого століття, а мова йде про любовні перипетії сестер із багатодітної дворянської сім’ї, матір яких звихнута на ідеї фікс вдало видати їх всіх заміж. Бажання, в принципі, нормальне для жінки і матері, але саме ця героїня готова закрити очі на будь-які недоліки своїх майбутніх зятів, тільки би знати, що весілля дітей відбулися. Центральні персонажі роману – старші доньки в сім'ї, Елізабет та Джейн, які після тривалих і заплутаних подій таки виходять заміж, кожна за свого коханого «містера».   

Роман написаний в часи, коли чопорність, манерність та суворий етикет були в спілкуванні на першому місці, тож тут можна начитатися цікавих складновигаданих фраз, не позбавлених тонкої іронії. Ось вам, наприклад, полум’яна проповідь одного із персонажів, містера Коллінза, який вирішив зробити пропозицію руки і серця Елізабет:

 «Итак, я собираюсь жениться, считая, во-первых, что всякий служитель церкви, не стесненный, подобно мне, в средствах, должен быть примерным семьянином в своем приходе. Во-вторых, я уверен, что этот шаг сделает мою жизнь еще счастливее. И наконец, в-третьих, –  хотя, быть может, мне следовало упомянуть об этом прежде всего, – я особо руководствуюсь в данном случае советом и пожеланиями весьма благородной леди, которую имею честь называть своей патронессой»

Дуже цікаво зануритися в атмосферу роману, уявляючи собі, як проводили свій час молоді леді із порядних сімей. Наскільки я зрозуміла, в основному вони займалися своїми зачісками і туалетами, а також хвилювалися про майбутню долю, не сміючи при цьому зганьбити репутацію родини необережним словом ))) Загалом, було досить весело – раджу прочитати книгу тим, хто ще досі цього не зробив (може, є й такі?)   

До речі, читаючи книгу, я паралельно переглянула також одну з її екранізацій – ту, де в головній ролі знялася Кіра Найтлі. Фільм непоганий, але саме цю акторку я ніяк не уявляла в образі Елізабет. Зате леді Кетрін втілена ідеально! Цікаво дізнатися і про ваші враження від книги і фільму – хто дивився і читав, діліться в коментарях, з радістю почитаю!  

Перший пост в Новому Році )

Два тижні свят пролетіли майже непомітно, але я вже навіть встигла трішки скучити за робочими буднями (мабуть, це у всіх так). Проте, поза цілою купою інших питань, блог кидати напризволяще теж не годиться, тож сьогодні я, нарешті, добралася і до нього! А так як зараз я вже розпочала роботу над Білою книгою із «Золотої колекції» (Чорна вийде з друку за два-три тижні), то покажу одну із тематичних фотографій, зроблених спеціально для цього випуску.

У Новому Році всім бажаю щастя, здоров’я, миру і добра, і нехай кожну з вас дбайливо оберігає власний ангелик-охоронець!