Знімаю стрес!

Якщо ви цікавитеся книжками і щось чули про нещодавній Львівський Форум видавців, то мали би знати і про останні літературні новинки, які вже є у наших книгарнях. Особисто я навіть мала можливість відвідати форум, але цього року не вийшло – як завжди, купа домашніх справ, Даринка в процесі звикання до садочку, Назарчик завантажений уроками і гуртками, тому вирватися не змогла. Але дещо корисне, нехай і за допомогою інтернету, для себе винесла!

Осінь на порозі…

Щедра, ласкава, багата ще яскравим сонячним світлом та ніжними павутинками бабиного літа, осінь вже тишком стоїть у нас на порозі. Її перші дні вже коротші, але ще досить теплі, а небо, хоч і наповниться скоро журавлиними ключами, але ще таке чисте і прозоро-синє, що хочеться дивитися в нього безмежно довго… Осінь – пора лісових пікніків із гарячою кавою у термосі, пора шоколадних каштанів у дитячих кишенях, пора поетів і творців, і моя улюблена пора…      

Перший день народження…

Сьогодні день народження мого блогу! Так, рівно рік тому я почала вести свій віртуальний щоденник, навіть не знаючи, навіщо в принципі я це роблю і до чого це мене приведе. Але спробувати хотілося, і як результат – сьогодні я святкую перший день народження «Калейдоскопчика»!

Одна маленька подорож

Літо закінчується, і ностальгічний присмак осені уже відчувається у повітрі… Скоро всіх нас чекатиме золото у парках і скверах, пронизливо прозоре вересневе небо і – так, це теж неминуче – уроки в школі! (Мами школярів зрозуміють). Сподіваюсь, що осінь принесе в нашу країну такий довгожданий мир, і все буде добре!

А поки останній літній день ще не встиг добігти кінця, покажу вам ще кілька фотографій із моїх улюблених Карпат. Я вже казала, що співати дифірамби цьому куточку України можу безкінечно? Ну, будете в курсі ))

Патріотичний пост )

Чи то ситуація в країні, чи то вік, чи то ще щось на мене так діє, але останнім часом я все частіше звертаю увагу на речі, над якими колись навіть не замислювалась. Слова і мелодія національного гімну пробуджують в душі щось дуже ніжне і тремтливе, щирість і унікальність наших людей приводить у справжній захват, а блакитно-жовте поєднання кольорів викликає теплу посмішку )) Я зрозуміла, що дуже сильно люблю свою Україну...

Як же хочеться почути, нарешті, хороші новини і мати впевненість в тому, що все з нами буде добре... Хочу вірити і дуже сподіваюсь, що скоро все погане залишиться позаду. 

З днем незалежності вас, мої дорогі українці - живіть щасливо на своїй землі! Мирного всім нам неба... Люблю вас дуже сильно! Слава Україні!!!

P.S. Мало не забула написати кілька слів про фото: зустрівши по дорозі такий чудовий пейзаж в національних кольорах, я просто не змогла проїхати повз, і, звичайно, зазнимкувала його на пам'ять ))) Гарного всім святкування!

Миттєвості літа

Миттєвості літа такі швидкоплинні… Кадри теплих днів змінюються надто швидко: яскраве світло дня непомітно переходить у надвечірні косі промені сонця, плескіт річкової води – у спеку тісних приміщень, і ось уже в повітрі відчувається легкий присмак наступаючої осені. І поза всім, що відбувається навкруги, ми майже не встигаємо впіймати прості моменти радощів, а вони, між іншим, вже ніколи не повернуться назад. Ловіть своє літо, бо воно - неповторне…  

Прослушать или скачать Die Hochzeit бесплатно на Простоплеер

Реальна зустріч із віртуальною подругою )

Починаючи вести свій блог, я навіть не уявляла, що в результаті отримаю не лише море задоволення і цікавої інформації, а ще і нових подруг, які із віртуальних плавно «переростуть» в реальних! Але сталося, на щастя, саме так, тож сьогодні з радістю представляю вам невеличкий фотосет, в якому брала участь відома в блогосвіті фотограф Lusylka, вона ж Юлія Лиса – автор чудового блогу «Мої фотографії та їхня біографія».

Краса Карпат

Карпати – це моя давня любов, яку не здатен пересилити навіть потяг до розкішних заморських курортів! Намагаюся їздити туди хоча би раз на рік – за потужною енергетикою зелених гір, кришталево чистим повітрям і заспокійливим шепотом швидких і неглибоких річечок…

Стівен Кінг. Країна розваг

Далекі сімдесяті, парк атракціонів на пляжі, студент-добряга і маленький хлопчик в інвалідному візку… Стівен Кінг таки вміє закрутити інтригу! Як ви вже здогадалися, для цього письменника в мене заготовані виключно компліменти, бо від читання його книг я отримую істинне задоволення!

Як завжди у Кінга, в романі присутні і хороший гумор, і трохи містики, і до сліз розчулююча доброта простих людей. Втім, вистачає і жорстокості, як і в реальному житті. А історія така: молодий хлопець з розбитим серцем влаштовується на роботу в парк розваг, де колись сталося  жахливе вбивство. З тих пір там живе примара жертви, але головним персонажем дійства виявляється, як не дивно, зовсім не вона, а, скоріше, житель розташованого поряд узбережжя – хлопчик-інвалід, що має дар медіума. Будуть в романі і пошуки вбивці, і епізоди першого кохання, і героїчні вчинки – прихильники таланту Кінга обов’язково залишаться задоволені. А майстерність і доступність викладу однієї з найцікавіших оповідок цього чудового письменника примусять вас залишити всі свої справи і обов’язково дізнатись, чим закінчиться історія…  

Накопичилось, або Балада про декрет )

Вам хочеться іноді вище злетіти?

Здається, що там – кольори яскравіші?

Для жінки це складно. То стримують діти,

А то й чоловік капризує не гірше!

Сімейні проблеми, борщі, прибирання,

Там встигнути треба, і там – не забути…

Подивишся вгору – і тихе зітхання:

Коли ж себе Жінкою зможеш відчути?

Щоб в домі порядок, і діти спокійні,

Ніхто не голодний, ніхто не хворіє,

А від чоловіка – слова чародійні:

«Кохана! Від тебе душа моя мліє!

Тримай ось квиточок на острів безлюдний,

Улюблена книга твоя – вже у сумці,

Вікенд проведеш одинокий і чудний…»

Це щастя! Це рай! Але тут же на думці:

«А як там синочок? Чи все з ним нормально?

А доця маленька – здорова, сміється?

А квіти политі? Харчуєтесь файно?

 Коротше, без мене не так вам живеться.

Вертаюсь, вертаюсь, так всім спокійніше.

Та й нащо той острів мені – розсмішили!»

 Такі ми, жінки. І що найцікавіше:

Від буднів втікти ми би і не хотіли!

Нам треба лиш трішки: хвилинку для себе,

Ну, може, годинку (на шопінг з прицілом).

А так для сім’ї ми – хоч зірочку з неба,

Лиш не підрізайте декретницям крила!!!

Фото не моє, бо я про таке поки що тільки мрію )))