Стівен Кінг. Країна розваг

Далекі сімдесяті, парк атракціонів на пляжі, студент-добряга і маленький хлопчик в інвалідному візку… Стівен Кінг таки вміє закрутити інтригу! Як ви вже здогадалися, для цього письменника в мене заготовані виключно компліменти, бо від читання його книг я отримую істинне задоволення!

Як завжди у Кінга, в романі присутні і хороший гумор, і трохи містики, і до сліз розчулююча доброта простих людей. Втім, вистачає і жорстокості, як і в реальному житті. А історія така: молодий хлопець з розбитим серцем влаштовується на роботу в парк розваг, де колись сталося  жахливе вбивство. З тих пір там живе примара жертви, але головним персонажем дійства виявляється, як не дивно, зовсім не вона, а, скоріше, житель розташованого поряд узбережжя – хлопчик-інвалід, що має дар медіума. Будуть в романі і пошуки вбивці, і епізоди першого кохання, і героїчні вчинки – прихильники таланту Кінга обов’язково залишаться задоволені. А майстерність і доступність викладу однієї з найцікавіших оповідок цього чудового письменника примусять вас залишити всі свої справи і обов’язково дізнатись, чим закінчиться історія…  

Накопичилось, або Балада про декрет )

Вам хочеться іноді вище злетіти?

Здається, що там – кольори яскравіші?

Для жінки це складно. То стримують діти,

А то й чоловік капризує не гірше!

Сімейні проблеми, борщі, прибирання,

Там встигнути треба, і там – не забути…

Подивишся вгору – і тихе зітхання:

Коли ж себе Жінкою зможеш відчути?

Щоб в домі порядок, і діти спокійні,

Ніхто не голодний, ніхто не хворіє,

А від чоловіка – слова чародійні:

«Кохана! Від тебе душа моя мліє!

Тримай ось квиточок на острів безлюдний,

Улюблена книга твоя – вже у сумці,

Вікенд проведеш одинокий і чудний…»

Це щастя! Це рай! Але тут же на думці:

«А як там синочок? Чи все з ним нормально?

А доця маленька – здорова, сміється?

А квіти политі? Харчуєтесь файно?

 Коротше, без мене не так вам живеться.

Вертаюсь, вертаюсь, так всім спокійніше.

Та й нащо той острів мені – розсмішили!»

 Такі ми, жінки. І що найцікавіше:

Від буднів втікти ми би і не хотіли!

Нам треба лиш трішки: хвилинку для себе,

Ну, може, годинку (на шопінг з прицілом).

А так для сім’ї ми – хоч зірочку з неба,

Лиш не підрізайте декретницям крила!!!

Фото не моє, бо я про таке поки що тільки мрію )))

Полуничне літо

Літо… Ти пролітаєш так швидко, що й не змигнути оком, а червень вже позаду!

Мілан Кундера. Вальс на прощання

Життя біжить, як швидкісний поїзд, і закручує в своїй круговерті настільки, що вільного часу я зараз майже зовсім не маю. Але книги – це святе, тому поміж усім я деколи встигаю ще й читати! Останній літературний твір, що розширив мій кругозір – роман чеського письменника Мілана Кундери «Вальс на прощання».

Взагалі-то про вальси, польки, квік-степи та інші ламбади тут нічого не написано. Скоріш за все, такою «танцювальною» назвою автор хотів передати закручені життєві вихиляси, що випали на долю героїв роману – жителів і гостей маленького курортного містечка, де лікують безплідних жінок.

Розповідь починається стандарним сюжетом: він одружений, вона вагітна, дружина про щось здогадується і т.д., тобто ми спостерігаємо класичний любовний трикутник. Спочатку мені було навіть трохи нудно – нічого нового, все це вже було в інших романах. Увагу тримало лише вміння автора досить цікаво висловлювати думки персонажів – з легкою іронією (що я дуже ціную в книгах) та філософським присмаком. Ну а потім долі курортних жителів переплетися в такий фантастичний клубок, що дочитати роман захотілося обов’язково! Тут присутні і наївні сподівання, і нескінченні сумніви та самопереконання, і фатальні збіги обставин, що призводять до непередбачуваних наслідків… Одним словом, книгу варто прочитати лише для того, щоб усвідомити, що інколи нашим життям керують звичайні випадковості, від яких може залежати все.

Щастя є!

Воно і справді існує! Тишком-нишком ховається в улюбленому смачному десерті, яким вдалося несподівано поласувати; в переливах дитячого сміху, що чуєте від своїх найрідніших; в сонячних променях, що випадково пробиваються через хмари; в щирих усмішках і в сльозах радості, в хорошій музиці «з настроєм» і в мріях, що збуваються…

Ніжність...

Прослушать или скачать Скрипка і фортепіано бесплатно на Простоплеер

Зустрічаємо літо!

Ось і настало довгожданне літо! Погода, щоправда, не радує, але то нічого – вірю, що скоро буде по-справжньому тепло )) А поки що поділюся з вами враженнями від одного з наших сімейних вихідних, який ми недавно провели у заміському закладі під колоритною назвою «Стара підкова».

Наталія Гурницька «Мелодія кави у тональності кардамону»

Я ще не втомила вас своїми одами Львову? Ну-ну, не сердіться, я вже майже закінчила – залишилося тільки поділитися з вами своїми враженнями від щойно прочитаної книжки Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». До чого тут Львів? А до того, що події роману відбуваються саме у цьому місті, а щоб було ще цікавіше, сюжет переплітається з історичними перипетіями періоду Австро-Угорської імперії.

Я, взагалі-то, не є великою шанувальницею історичних романів, зате дуже люблю все, що хоч якось пов’язано зі Львовом і кавою – тому і купила цю книжку ))) В анотації було сказано, що це історія забороненого кохання одруженого польського шляхтича та на тридцять років молодшої від нього дівчини, що розвивається на тлі народних повстань і заворушень. Про повстання в книзі, на щастя, написано не надто багато (мені вистачає і сучасних новин), тому я би назвала цей роман суто жіночим – про любофф…

Якщо коротко – це історія взаємин наївної і до безтями закоханої дівчини Анни і не надто порядного одруженого пана Адама, яку авторка висвітлює від початку їхнього знайомства і аж до не дуже веселого кінця. Переховування, суцільні проблеми, зрада, купа своїх і чужих дітей – ось те, що отримує від цих стосунків Анна. Дивно, але при цьому вона почувається безмежно щасливою від любові до свого покровителя, і навіть примудряється сприймати кожен наступний крутий поворот долі як цінний подарунок. Якщо чесно, то я, як жінка жінку, її не розумію, але то таке – може, я просто вредна )))

Якихось карколомних сюжетів у цьому романі немає – просто одна із життєвих історій, які траплялися, трапляються і будуть траплятися завжди. Цікаво уявляти собі стиль життя у Львові в середині 19 століття: коли в будинку є прислуга, яка, звичайно, в курсі всіх сімейних справ; коли подружжя звертається один до одного на «ви», і коли жінки позбавлені права голосувати. Про каву там теж не надто багато, зате є одне влучне порівняння: «Ревнощі до кохання – це як заборона чи ймовірність втрати, - щось на кшталт кардамону до кави. Гостріший смак, п’янкіший аромат, і коли звикаєш, важко зректися.”   

В принципі, роман більше сподобався, ніж не сподобався, хоча я очікувала чогось більшого. Почитайте і ви – поділитесь враженнями!

Львівські ліхтарики

Моя недавня подорож до Львова залишила по собі багато вражень і ще більше фотографій, які я хоч якось спробувала упорядкувати в попередньому дописі. Але ліхтарі – це одна із моїх улюблених тем, і тому вони заслуговують на окремий запис в блозі ))

Вуличні світильники привертають мою увагу в будь-якому місті, але такого їх різноманіття, як у Львові, я мабуть, не зустрічала більше ніде: величезні і малесенькі, різних форм і стилів, прості і помпезно прикрашені – львівські ліхтарики закохали мене в себе з першого погляду! Тому ось вам (і мені на згадку) підбірка «ліхтарикових» фото зі старовинного і загадкового Лембергу:

Львів то є Львів!

Звершилося! Нарешті моє давнє бажання знову побувати у чудовому місті Лева стало реальністю – як водиться, спонтанно і неочікувано, але дуже вдало! Ну що я можу сказати: Львів то є Львів, бейбі )))