суббота, 15 апреля 2017 г.

Еріка Бауермайстер. Школа основних інгредієнтів

Книга Еріки Бауермайстер «Школа основних інгредієнтів» потрапила до мене неочікувано – подруга просто дала її мені в руки з єдиним коментарем: «Почитай, дуже смачно написано!» Про цього автора я ще не чула, а з кулінарією в мене відносини на «Ви» (ну, так вже склалося), тому перед тим, як бути прочитаною, книга вилежалася в мене десь тижнів зо два. Зате, коли до неї, нарешті, дійшла черга, то це був справді приємний сюрприз! Настільки приємний, що аж захотілося щось смачненьке приготувати – хто мене добре знає, той оцінить всі масштаби позитивного впливу цього роману ))) Та що я тільки розказую, краще наведу кілька соковитих цитат, і ви самі все зрозумієте:

«Том наклонился к блюду и почувствовал запах холмов, разогретых солнцем, горячей земли и каменной кладки.
– Орегано. – сказал он, открывая глаза».

«Прованс, когда Хелен с Карлом прибыли туда в конце августа, был насквозь пропитан лавандой – воздух, простыни, вино, даже молоко в утреннем кофе – легчайшие нотки, акварельный мир бледно-фиолетового цвета».

«Когда все смешали, сальса получилась симфонией из красного, белого и зеленого, холодного, свежего и живого. На лепешке, с кусочком раскрошенного белого сыра, сальса дарила покой и вдохновение разнообразием текстур и неожиданных вкусов – словно собственное детство покоилось на ладони».

Написано справді чудово – читаючи, майже фізично відчуваєш всі ці божественні аромати й неповторні відтінки смаку. А ще, хоча дія роману відбувається в Америці, я постійно уявляла собі той самий Прованс, сповнений бузкових відтінків лаванди…
Переказувати книгу немає сенсу – її треба читати. Сюжет там, звичайно ж, є: мова йде про кулінарні курси в невеличкому ресторанчику і про людей, які їх відвідують. В кожного своя доля, свій біль, свої приємні й не дуже спогади… Але в моменти, коли всі вони чаклують на кухні під вмілим керівництвом власниці ресторану Ліліан, їхні турботи відходять на задній план, залишаючи лише справжню сутність життя.

Скажу вам чесно – ця книга мене справді причарувала, а це останнім часом відбувається зі мною все рідше й рідше. «Школа основних інгредієнтів» вчить насолоджуватися простими речами, заспокоює та врівноважує і буквально «показує» красиві картинки, немов з якогось легкого романтичного фільму… Мабуть, на даному етапі мені це дійсно було потрібно, тому ставлю цьому роману найвищий бал і рекомендую його насамперед тим, кому треба зупинитись і перевести подих посеред бурхливого ритму сучасного життя.


Комментариев нет:

Отправить комментарий