понедельник, 2 мая 2016 г.

Маркус Зузак. Крадійка книжок

Христос воскрес! Всіх вітаю з Великоднем!
Ви ще святкуєте? Ну а в мене все, не як у людей. Хтось на обливний понеділок ще доїдає паску і продовжує відвідувати родичів, а хтось (я) реве над книжкою. Хоча не все так сумно – паска в мене ще теж є, та й родинні зустрічі завтра продовжаться! Ну а сьогодні – моя рецензія на роман Маркуса Зузака «Крадійка книжок».

Купуючи цю книгу, я не мала ні найменшого уявлення, про що там йдеться. Не читала ні відгуків, ні анотації – просто перегорнула декілька перших сторінок і відразу запримітила нестандартну манеру викладу. Сподобалось те, як автор перериває свою ж розповідь невеликими поясненнями типу таких:

МАЛЕНЬКА КАРТИНКА
ДЕСЬ МЕТРІВ ЗА ДВАДЦЯТЬ
Коли дівчинку нарешті відтягнули,
Вони з мамою стояли і переводили подих.
Щось чорне і квадратне виднілося посеред снігу.
Тільки дівчинка помітила це.
Вона схилилась, підняла ту річ
І міцно вчепилася в неї пальцями.
На обкладинці був сріблястий напис.

Ну або таких:

ДЕКІЛЬКА ШМАТОЧКІВ УСВІДОМЛЕННЯ
1.       Власник тіні.
2.       Той факт, що він усе бачив.

Інтригує, правда? Ось і я зацікавилась. А читаючи книгу, ще не раз зустріла багато подібних пояснень, які додатковими штрихами вдало доповнювали загальну картину. І ще дуже сподобались малюнки і незвичайні словесні обороти, якими  описані звичайні речі:

«День котився до вечора, сірого і мерехтливого, та до кімнати могло потрапити лише брудно забарвлене світло. Це все, що пропускали крізь себе штори. Якщо ви оптиміст, то уявіть, що воно було бронзовим».

Цитувати цей роман можна безкінечно, але час вже перейти до сюжету. Він досить важкий – події відбуваються в нацистській Німеччині під час війни, яка безжально перемелювала людські долі. Головна героїня – викрадачка книжок – дівчинка на ім’я Лізель, яка втрачає свою родину і потрапляє на виховання до прийомних батьків. Далі буде і переховування єврея в підвалі, і крадіжки книг та фруктів, і багато лайливих німецьких слів… Кінець цієї історії дуже сумний (кажу ж – ревіла довго). Що ще особливого? Розповідь ведеться від імені Смерті, причому оповідач з неї непоганий.

Моя рекомендація – прочитайте, бо крім цікавого і яскравого стилю викладу цей роман піднімає дуже важливі теми: людяності і зла, війни і миру, а також влади слів над людьми.


2 комментария:

  1. екранізація книги теж чудова, доречі) але книга є книга

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Я ще не бачила фільму, треба подивитися. Але ти права - книга є книга!

      Удалить