Мілан Кундера. Вальс на прощання

Життя біжить, як швидкісний поїзд, і закручує в своїй круговерті настільки, що вільного часу я зараз майже зовсім не маю. Але книги – це святе, тому поміж усім я деколи встигаю ще й читати! Останній літературний твір, що розширив мій кругозір – роман чеського письменника Мілана Кундери «Вальс на прощання».

Взагалі-то про вальси, польки, квік-степи та інші ламбади тут нічого не написано. Скоріш за все, такою «танцювальною» назвою автор хотів передати закручені життєві вихиляси, що випали на долю героїв роману – жителів і гостей маленького курортного містечка, де лікують безплідних жінок.

Розповідь починається стандарним сюжетом: він одружений, вона вагітна, дружина про щось здогадується і т.д., тобто ми спостерігаємо класичний любовний трикутник. Спочатку мені було навіть трохи нудно – нічого нового, все це вже було в інших романах. Увагу тримало лише вміння автора досить цікаво висловлювати думки персонажів – з легкою іронією (що я дуже ціную в книгах) та філософським присмаком. Ну а потім долі курортних жителів переплетися в такий фантастичний клубок, що дочитати роман захотілося обов’язково! Тут присутні і наївні сподівання, і нескінченні сумніви та самопереконання, і фатальні збіги обставин, що призводять до непередбачуваних наслідків… Одним словом, книгу варто прочитати лише для того, щоб усвідомити, що інколи нашим життям керують звичайні випадковості, від яких може залежати все.