Роальд Дал. Чарлі і шоколадна фабрика

Як би того не хотілося, але літо відходить в минуле і вже завтра на нас всіх чекає свято першого дзвоника! У зв’язку з такою визначною для школярів та їхніх батьків подією свій сьогоднішній допис присвячую чудовій дитячій книжці, що входить до шкільної програми: повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» авторства Роальда Дала (а ви думали, я тільки дорослі книжки читаю? )))

В якості передмови скажу, що це перша книжка, прочитана мною вголос – на які тільки жертви не йде мама, якщо дитина не хоче читати самостійно! Але невеличкі проблеми з сіданням мого голосу були повністю компенсовані щирим зацікавленням Назарчика – хоч сам і не читав, зате слухав досить уважно. Коротше, нам обом сподобалося, бо я теж обожнюю яскраві чарівні світи, які бувають тільки в дитячих казках!

А тепер про сам сюжет: в одному містечку жив собі був бідний хлопчик Чарлі, який постійно потерпав від голоду та холоду, а поряд з його перехнябленим будиночком знаходилася чарівна шоколадна фабрика, на якій виготовлялися найрізноманітніші чудернацькі смаколики. Власником цієї фабрики був такий собі Віллі Вонка, який не припиняв дивувати жителів містечка своїми вибриками. І ось одного разу Чарлі та ще кільком дітлахам пощастило потрапити в середину фабрики, де на них чекали захоплюючі пригоди…

Щоб не розкривати всіх перипетій, далі розповідати я не буду, скажу лише, що історія дуже повчальна і корисна для дітей. А от про багату фантазію автора кілька слів таки напишу – ну дуже вже нам з Назарчиком сподобалося уявляти собі незвичайні ласощі, так яскраво описані в книзі! Ось, наприклад, як змальовані в повісті фантастичні вміння дивака Вонки:

«Пан Віллі Вонка вміє виготовляти зефір, що має смак фіалок, і чудові карамельки, які, поки ї смокчеш, кожні десять секунд міняють колір, і малесенькі пір’їсті льодянички, як смачненько тануть, щойно торкнешся до них губами. Він може зробити жуйку, яка ніколи не втрачає смаку, і цукеркові кульки, які можна роздути до неймовірних розмірів, а тоді проштрикнути шпилькою і проковтнути. А ще він володіє таємним методом виготовлення гарненьких синичих яєчок у чорну цяточку. Коли покласти таке яєчко в рот, то воно поволі меншає, аж раптом щезає цілком, а на кінчику язика залишається крихітне й рожеве цукрове пташеня».

Ну що, звучить? І так всю книжку! І не лише про щось смачненьке, а й про казкову фабрику, на якій працюють малесенькі ума-лумпи і справжні білочки; течуть шоколадні ріки, по яких плавають рожеві карамельні човни; де їздить повністю прозорий скляний ліфт із тисячами кнопочок і так далі – тут існує справжній чарівний світ! Дітям дуже цікаво, та й дорослим теж ))

Тепер моя програма-мінімум – обов’язково подивитися фільм, знятий за цією книжкою (так, я його досі не бачила!) Крім Джонні Деппа, нікого іншого в ролі Віллі Вонки я й не уявляла, тому передбачаю приємні враження від перегляду. Але це все потім, а поки що – готуємось до школи! Всім мамам школярів (і собі теж) перед початком нового навчального року бажаю багато терпіння, а діткам – успіхів і побільше цікавих книжок!