Одна маленька подорож

Літо закінчується, і ностальгічний присмак осені уже відчувається у повітрі… Скоро всіх нас чекатиме золото у парках і скверах, пронизливо прозоре вересневе небо і – так, це теж неминуче – уроки в школі! (Мами школярів зрозуміють). Сподіваюсь, що осінь принесе в нашу країну такий довгожданий мир, і все буде добре!

А поки останній літній день ще не встиг добігти кінця, покажу вам ще кілька фотографій із моїх улюблених Карпат. Я вже казала, що співати дифірамби цьому куточку України можу безкінечно? Ну, будете в курсі ))

Отже, зовсім недавно нашій родині вдалося поєднати приємне з корисним – з’їздити на три дні в гори і заодно зустрітися там з хорошими друзями, які живуть в іншому місті. Бачимося ми дуже рідко, тому поїздка вийшла чудовою – зі смачними шашликами, приємним спілкуванням і прекрасними краєвидами! А ще ми з моєю подругою залишили дітей чоловікам і «вирвалися» покататися на підйомнику, тобто мали змогу не лише помилуватися зеленими горами, а й вдосталь наговоритися, тим більше, що обставини сприяли )) Зараз поясню детальніше.

Отже, справа була в Буковелі, діти кататися відмовилися, і наші чоловіки погодилися залишитися з ними внизу (ура!). Погода була так собі, але нас це не зупинило, адже шанс поляпати язиками без свідків випадає нечасто, і змарнувати його ми просто не могли.

Дорогою догори сонечко ще світило, забарвлюючи навколишні краєвиди в насичені і яскраві кольори:

Хтось загубив парасольку:

На нашому підйомнику ми навіть зустріли пару справжніх патріотів, вкритих жовто-блакитним прапором! Обмінялись з ними привітаннями «Слава Україні!» та «Героям слава!» і поїхали далі з почуттям безмежної любові до рідної землі. Обожнюю наших людей!

На гору виїхали без пригод, і тільки зібрались пофотографувати трішки краєвиди, як тут на нас чекав сюрприз  - розпочалася та-а-ака злива! Небо посіріло, дощ лив, як з відра, і стало вже не до фотографій. Добре, що біля підйомника була невелика кафешка, де ми і ще кілька десятків «щасливців» змогли перечекати негоду. Ми з подругою сиділи, пили капучіно і думали, як добре, що ми встигли злізти з підйомника ДО того, як почалася ця злива! Ну і наговорилися вже про все на світі, бо ж привід не поспішати назад до дітей був залізний )))

Ви колись опинялися на карпатській вершині відразу після сильної зливи? Повітря казкове, а пейзажі просто неймовірні! Всі ці аромати щойно вмитого дощем різнотрав’я і хмари, заплутані у верхівках ялин, викликають справді фантастичні відчуття, тому поїхати сюди, навіть незважаючи на несприятливу погоду, було варто.

Сподіваюсь, вам сподобалися краєвиди, хоча краще, все-таки, бачити всю цю красу на власні очі ) Хорошої вам осені!