понедельник, 29 июня 2015 г.
среда, 24 июня 2015 г.
Античне місто Камірос
Острів Родос не такий вже й великий, але
концентрація історичних і природніх пам’яток на ньому просто зашкалює )) Тож, незважаючи на те, що ми пробули
там всього тиждень, побачити встигли досить багато, чим особисто я дуже і дуже
задоволена! Першим пунктом нашої оглядової екскурсії стало древнє місто
Камірос, яке навіть в напівзруйнованому стані вражає своєю продуманістю та
розумним плануванням.
вторник, 23 июня 2015 г.
Александра Поттер. Мрій обережніше
Перш ніж продовжити розповідь про моє перебування
на грецькому острові Родос, поділюся з вами враженнями від прочитаної там же
книжки під інтригуючою назвою «Мрій обережніше». Історія її придбання досить
цікава: зайшовши в магазин, я натрапила на розпродаж, де можна було взяти дві
книги по ціні однієї. Ну от я й обрала собі легке чтиво для відпустки, а цей
роман взяла, так би мовити, «в нагрузку». Книга вийшла у серії «Про що мріють жінки»,
автор – Александра Поттер, нове для мене ім’я, але літературне знайомство з нею не розчарувало –
до речі, вже не перший раз помічаю, що придбані таким несподіваним чином книги часто
виявляються набагато цікавішими за ті, які я обирала спеціально. Коротше, той
перший роман ще в процесі читання, а про «Мрій обережніше» вже можна писати
рецензію – от і пишу ))
Спочатку трішки про сюжет. Головна героїня –
дівчина, чи вже навіть жіночка віку «тридцять з хвостиком» (Боже, це ж і мені
стільки! Тобто, ніяк не можу звикнути, коли до мене звертаються на «ви» )))) Отже,
дівчину звати Хізер, їй хронічно не щастить в особистому житті, в роботі вона теж
не дуже реалізувалася, і взагалі, вона всім незадоволена і постійно мріє про
комфортніше життя. І от одного разу Хізер зустрічає стару циганку, яка дарує їй
чарівну гілочку вереску, що виконує всі бажання дівчини! І тут починається
найцікавіше: виявляється, що не всі наші мрії – це саме те, чого ми
насправді хочемо. І ще – треба не просто хотіти чогось, а вміти правильно
сформулювати своє посилання у Всесвіт! Тобто, мріяти треба обережно, що й
винесено в заголовок книги.
Історія трохи фантастична, але філософське зерно в
книзі таки є, хоча особисто я вважаю, що мріяти треба, все-таки, по максимуму
(принаймні, вчуся робити саме так). Головне – вчасно розібратися у своїх, а не
нав’язаних кимось бажаннях, і не прогавити власного щастя, як мало не зробила Хізер.
Що стосується стилю написання – він дуже легкий і
приправлений непоганим гумором, що якнайкраще підходить саме для відпуски. Ще
один приємний бонус – яскрава і стильна обкладинка. Книга взагалі нагадала мені
одну з романтичних американських комедій типу «Бріджит Джонс» – інколи мене і
на таке тягне ))) Тому сміливо рекомендую цей роман для тих, хто хоче, так би
мовити, «перемкнути мізки» в режим літнього релаксу!
пятница, 19 июня 2015 г.
Острів Сонця
Тисячі років тому на кордоні Егейського та
Середземного морів сталося справжнє диво: з глибини раптом почав підніматися
прекрасний острів, що вражав своєю неймовірною красою. Розкішні гірські краєвиди,
найчистіша джерельна вода та чудові морські узбережжя привабили сюди бога
Сонця – Геліоса, який і став покровителем острова. Зачарований цією землею,
Геліос подарував їй понад триста сонячних днів у році, а назву острову дав на
честь своєї коханої німфи. Так з’явився Родос – острів Сонця…
воскресенье, 7 июня 2015 г.
Прогулянка Тернополем
Давненько вже я не водила вас по Тернополю – то співаю
оди Львову, то ділюся враженнями від прочитаних книжок, а на рідне місто часу
не вистачає! А між тим, воно росте і розвивається, стає все красивішим, і назавжди
залишиться найріднішим для мене… Тому сьогодні я вирішила показати вам
фотографії із недавньої, ще травневої, прогулянки файним містом )
понедельник, 1 июня 2015 г.
Ірен Роздобудько. Ліцей слухняних дружин
Усіх вітаю з приходом довгожданого літа!
Сподіваюсь, що у вас хороший настрій і багато гарних планів на найближчі три
місяці – по собі знаю, як приємно обговорювати, обдумувати і уявляти втілення
всіх своїх літніх задумів! Але все це ще попереду, а сьогодні поділюся з вами
враженнями від останньої прочитаної мною книжки – «Ліцей слухняних дружин» від
Ірен Роздобудько.
Книга містить аж два романи: власне, сам «Ліцей…»
і трішки фантастичну історію під багатозначною назвою «Якби». Обидва сюжети
досить цікаві і неординарні, та й авторка місцями висловлюється дуже
мальовничо, я б сказала. Читаючи «Якби», я чітко уявила собі дитинство
вісімдесятих – ніби переглянула один з хороших радянських фільмів (мова
ведеться про несподіване перенесення героїні на тридцять років назад). А події,
що розгорталися в «Ліцеї слухняних дружин» (ох, не про мене ця книжка, не про
мене!) чимось нагадали славнозвісний Хогвартс – ви ж читали сагу про Гаррі
Потера?
В книзі є досить інтриги та динаміки, причому в
обох романах відчувається особливий стиль автора – такий собі сучасний
прагматизм з легким флером романтики. Але… Інколи опис супутніх подій чи
персонажів був занадто деталізованим, простіше кажучи – нудним, що трохи
відволікало від основної сюжетної канви. Хеппі-енди були, але якісь змазані, хоча
якраз про закінчення цих історій і хотілось би дізнатися більш детально.
Читати книжку, звичайно, можна, хоча мені, як
прискіпливому читачу, все-таки впадають у вічі певні недоробки. А може, це
просто не мій автор? Коротше, з п’яти можливих балів ставлю книзі оцінку «чотири».
Подписаться на:
Сообщения (Atom)