Страницы

воскресенье, 22 февраля 2015 г.

Леся Романчук. Місто карликів

Нещодавно в книгарні «Є» я випадково натрапила на новий (принаймні, для мене) роман нашої тернопільської письменниці Лесі Романчук – «Місто карликів». Пам’ятаючи, як у свій час мені сподобалася її сага у восьми, здається, частинах «Не залишай…», я навіть не сумнівалася в покупці і вирішила придбати книги, а їх виявилося аж чотири – у плані довготривалості своїх творінь авторка не зраджує собі ))))
Читаючи, відразу впізнала головну героїню із вже згаданої вище саги – Софію. Взагалі-то, у мене вже давно склалось стійке враження, що Софію Леся Романчук писала із себе, і це досить сміливо, адже переживання героїні розкриваються дуже детально, включно із деякими інтимними подробицями її життя. Видно, що свою Софію (тобто себе) Леся дуже любить, і це, напевно, правильно!
Що стосується сюжету, то у «Місті карликів» він не тільки про складне кохання і перипетії лікарсько-письменницького життя, а ще й про доволі містичні події, які розгортаються у невеличкому курортному містечку Прикарпатську. Місто розташоване поблизу вулкану, який кожних три місяці загрожує вибухнути, тому для втихомирення грізної гори уже сотні років здійснюються магічні ритуали. Доля міста знаходиться в руках таємничої «гварди» – жінки, що багато відає і багато може… І якраз із вступом, так би мовити, «на пост» нової гварди у Прикарпатську все йде далеко не за багаторічним планом. Історія цікава, але мені особисто дуже нагадувала усім відомого «Майстра і Маргариту»: тут вам і тісні переплітання минулого і сучасного, і чудодійні омолодження відьми, тобто гварди, і містичні тварини, особливо коти, і ще багато схожого із романом великого Булгакова.   
До речі, події роману розгортаються на фоні нашої Помаранчевої революції 2004 року, і цікаво, що письменниця буквально передбачила в книзі ще один, більш кривавий Майдан і чергову зміну влади. Воістину, деякі автори – справжні пророки! Хоча, як на мене, в книзі трохи забагато політики – читаючи, хочеться відволіктися від брудних політичних ігор, а не занурюватися в подробиці підкилимних інтриг сильних світу цього. Вистачає і новин по телевізору.
Що сподобалось – красива українська мова, хоч і перемішана досить часто зі специфічним україно-російським суржиком. Але то таке – «Із песни слов не выкинешь!». А ще авторка дуже зворушливо описує стосунки між близькими людьми, і не лише закоханими. Особливо мені сподобались відносини між Софією та її свекром – справді теплі і родинні, батьківсько-дочірні… Далеко не у кожній родині так буває.
Не сподобалась якась невиразна і похмура обкладинка, але це вже я, мабуть, як редактор придираюся )))

Роман підійде як любителям містики, так і шанувальникам жіночої прози, а ще у ньому подається цікава версія вирішення усіх політичних проблем, разом взятих))) Читайте і дізнавайтесь самі! 


пятница, 13 февраля 2015 г.

Нові досягнення і мильна фотогра

Останнім часом (мабуть, у зв’язку із новою редакторською роботою) моя увага якось непомітно переключилася на рукодільні теми. Але і про захоплення фотографуванням я намагаюсь не забувати! І хоча зараз для цього в мене набагато менше часу, інколи я все-таки беру участь у різних фото-завданнях, а в деяких навіть займаю топові місця )))
Нещодавно, наприклад, моє фото, зроблене для гри «Веселковий настрій» від блогу «Я – фотограф!», увійшло у Топ-2 переможців, що було дуже приємно! Результати фото-гри можна подивитися тут.
А ще мені запропонували стати запрошеним дизайнером для нового фотомобу від блогу «Кафе Cкрапо-мама», що я із задоволенням і зробила. Натуральне мило ручної роботи від Оксани Пелих буквально саме просилося на фотосесію – таке воно було красиве і запашне! До речі, очисні якості цього мила теж на висоті – я вже давно купую саме його для свого особистого користування. Кому цікаво – заходьте на сайт Оксани, там ще багато гарних косметичних засобів!



Усіх вітаю із наступаючим днем Закоханих, а себе – із сьогоднішніми іменинами Вікторії ))) І нехай п’ятниця тринадцятого пройде спокійно і мирно для нашої країни!

среда, 11 февраля 2015 г.

Головний весільний атрибут


В соціальних мережах зараз гуляє така собі вишивальна естафета: протягом п’яти днів хвалишся своїми роботами і одночасно запрошуєш похвалитися інших. Недавно в цю гру запросили і мене. До чого це я? А до того, що довелося витягувати на світ Божий фотографії вишивок, між якими я виявила одну із своїх наймасштабніших робіт – вишитий власноруч весільний рушник! І в блозі про це ані слова! Непорядок, виправляю ))

суббота, 7 февраля 2015 г.

Ще трішки про розмальовку та унікальність кожного з нас


Моя супер-заспокійлива чудо-розмальовка актуальна, як ніколи – стресів у житті вистачає, але, як каже один мудрий дід Свирид Опанасович, «треба зберігати бадьорість духу», тож так і намагаюся робити! Часу на розмальовування вистачає, звичайно, не завжди, але я таки потрохи просуваюся в своїх художніх експериментах )