среда, 28 января 2015 г.
среда, 21 января 2015 г.
Джейн Остін. Гордість та упередження
Тривалі зимові святкування, нарешті, завершилися,
тож пора потрошки вливатися в робочий ритм! Але свята святами, робота роботою,
а читання для мене все рівно залишається улюбленим заняттям, тож сьогодні
ділюся з вами враженнями від останньої прочитаної мною книжки.
Соромно признатися, але із творчістю знаменитої
англійської письменниці Джейн Остін я познайомилася тільки тепер, хоч вона і
відноситься до літературних класиків, яких, мабуть, починають вивчати ще в шкільній
програмі. І хоча в школі я вчилася добре, але роман «Гордість та упередження»
якось пропустила повз себе, тож вирішила все-таки заповнити прогалини в своїх знаннях
)))
Із сюжетом ви, мабуть, знайомі: дія відбувається у
Великобританії позаминулого століття, а мова йде про любовні перипетії сестер
із багатодітної дворянської сім’ї, матір яких звихнута на ідеї фікс вдало видати
їх всіх заміж. Бажання, в принципі, нормальне для жінки і матері, але саме ця
героїня готова закрити очі на будь-які недоліки своїх майбутніх зятів, тільки
би знати, що весілля дітей відбулися. Центральні персонажі роману – старші доньки
в сім'ї, Елізабет та Джейн, які після тривалих і заплутаних подій
таки виходять заміж, кожна за свого коханого «містера».
Роман написаний в часи, коли чопорність, манерність та суворий етикет були в спілкуванні
на першому місці, тож тут можна начитатися цікавих складновигаданих фраз, не
позбавлених тонкої іронії. Ось вам, наприклад, полум’яна проповідь одного із персонажів, містера Коллінза, який
вирішив зробити пропозицію руки і серця Елізабет:
«Итак, я собираюсь
жениться, считая, во-первых,
что всякий служитель церкви, не стесненный, подобно мне, в средствах, должен быть
примерным семьянином в своем приходе. Во-вторых, я уверен, что этот шаг сделает
мою жизнь еще счастливее. И наконец, в-третьих, – хотя, быть может, мне следовало упомянуть об
этом прежде всего, – я особо руководствуюсь в данном случае советом и
пожеланиями весьма благородной леди, которую имею честь называть своей патронессой»
Дуже цікаво зануритися в атмосферу роману,
уявляючи собі, як проводили свій час молоді леді із порядних сімей. Наскільки я
зрозуміла, в основному вони займалися своїми зачісками і туалетами, а також
хвилювалися про майбутню долю, не сміючи при цьому зганьбити репутацію родини
необережним словом ))) Загалом, було досить весело – раджу прочитати книгу тим,
хто ще досі цього не зробив (може, є й такі?)
До речі, читаючи книгу, я паралельно переглянула
також одну з її екранізацій – ту, де в головній ролі знялася Кіра Найтлі. Фільм
непоганий, але саме цю акторку я ніяк не уявляла в образі Елізабет. Зате леді
Кетрін втілена ідеально! Цікаво дізнатися і про ваші враження від книги і фільму
– хто дивився і читав, діліться в коментарях, з радістю почитаю!
вторник, 13 января 2015 г.
Перший пост в Новому Році )
Два тижні свят пролетіли майже непомітно, але я вже
навіть встигла трішки скучити за робочими буднями (мабуть, це у всіх так).
Проте, поза цілою купою інших питань, блог кидати напризволяще теж не годиться,
тож сьогодні я, нарешті, добралася і до нього! А так як зараз я вже розпочала
роботу над Білою книгою із «Золотої колекції» (Чорна вийде з друку за два-три
тижні), то покажу одну із тематичних фотографій, зроблених спеціально для цього
випуску.
У Новому Році всім бажаю щастя, здоров’я,
миру і добра, і нехай кожну з вас дбайливо
оберігає власний ангелик-охоронець!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)